Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 15/532-б-44/37-б-50/557 про банкрутство ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.06.2008 р. визнано кредиторів боржника, а саме: ФОП ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 390 133,20 грн., ФОП ОСОБА_2 –390 000 грн. та ФОП ОСОБА_3 –410 000 грн. Зобов'язано розпорядника майна внести окремо до реєстру вимог кредиторів зазначені грошові вимоги як такі, що забезпечені заставою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 11.06.2008 р. скасовано та провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2009 р. вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2009 р. (суддя: Головатюк Л.Д.) визнано кредиторами боржника: ФОП ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 410 000 грн., ФОП ОСОБА_2 –390 000 грн. та ФОП ОСОБА_3 –390 133, 20 грн., зобов'язано розпорядника майна включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою, та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. (судді: Гарник Л.Л. –головуючий, Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) зазначену ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, розпорядник майна Лагутін В.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що зобов'язання боржника, які були відступлені первісним кредитором –ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом", не могли мати місце, оскільки на момент укладення відповідних правочинів вказаний кредитор був визнаний банкрутом.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні грошові вимоги на загальну суму 1 190 133, 2 грн. ґрунтуються на договорах про відступлення прав вимоги від 01.08.2005 р., відповідно до яких ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом" (цедент) відступив частину своїх прав грошових вимог до боржника, відповідно, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 (цесіонарії).

У свою чергу зобов'язання боржника перед ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом", які були відступлені останнім за вищевказаними договорами про відступлення права вимоги, виникли на підставі договору субпідряду від 06.10.2004 р. №9/11 та договору купівлі-продажу від 25.11.2004 р. № 19 і забезпечені заставою рухомого майна боржника за договором від 25.11.2004 р. №22 .

Визнаючи спірні грошові вимоги та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ці вимоги підтверджуються відповідними первинними документами, у яких зафіксовані факти здійснення господарських операцій.

Проте, при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано, що 09.04.2004 р., тобто ще до дати укладення відповідних договорів субпідряду та купівлі-продажу, господарським судом м. Києва було прийнято постанову у справі № 43/139, якою АТЗТ "Трансбудсервіс" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури завершується підприємницька діяльність банкрута та припиняються повноваження органів його управління щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філія не є юридичною особою і діє виключно від імені юридичної особи на підставі виданої довіреності.

Таким чином, на момент укладення правочинів, на яких ґрунтуються зобов'язання боржника перед первісним кредитором - ЗАТ "Трансбудсервіс" в особі філії "Шолом", останній вже був визнаний судом банкрутом, що виключає можливість здійснення ним будь-якої господарської діяльності, у тому числі укладення договорів та їх подальше виконання.

На викладені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули на не надали їм відповідної правової оцінки.

Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити правомірність виникнення спірної заборгованості боржника та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 23 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", ст. 95 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Лагутіна В.М. задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 02.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. у справі № 15/532-б-44/37-б-50/557 скасувати.

3. Справу № 15/532-б-44/37-б-50/557 у частині розгляду грошових вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.