Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились,

від відповідача: Губар А.Л. дов. від 06.07.2010 року

В грудні 2009 року приватне підприємство "Строй-Магнум" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Автодом-Сервіс" про стягнення 11520,0 грн. вартості неповернутих будівельних матеріалів та 7392,0 грн. за їх оренду.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач не повернув йому будівельні ліси, які ним використовувались при виконанні підрядних робіт на його об'єкті згідно укладеного між ними договору, що призвело до того, що з нього в судовому порядку на користь власника цих лісів стягнуто грошові кошти в розмірі їх вартості та орендну плату за користування ними після спливу строку, на який їх було надано в оренду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 року (суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Автодом-Сервіс" 11000,0 грн. боргу та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, господарський суд стягнув вартість неповернутих лісів, виходячи з того, що така їх вартість зазначена в накладній.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення орендної плати, господарський суд зазначив, що позивач не довів зобов'язання відповідача перед ним з орендної плати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року (судді: П.П.Павловський –головуючий, О.В.Чус, В.В.Швець) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Автодом-Сервіс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення з нього 11000,0 грн. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як було встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 12.04.2007 року між товариством обмеженою відповідальністю "Компанія "Автодом-Сервіс" (замовник) та приватним підприємством "Строй-Магнум" (підрядник) було укладено договір, за умовами якого замовник здає, а підрядник приймає на себе виконання обладнання фасаду будівлі № 14-а по вул.Партенітській, смт.Партеніт та інших обумовлених договором робіт за цінами, що зазначені в договорі.

Також встановлено, що за накладною № 29 від 16.04.2007 року та подорожнім листом № 50 від 16.04.2007 року виробничо-комерційною фірмою "Крим Універсал Торг" за замовленням позивача на будівельний майданчик відповідача доставлено будівельні ліси, вартість яких згідно зазначених документів складає 11000,0 грн.

Доставлені відповідачу будівельні ліси директор приватного підприємства "Строй-Магнум" Рачинський А.М. взяв у тимчасове платне користування у фізичної особи ОСОБА_8 згідно укладеного між ними договору оренди від 16.04.2007 року.

Відповідач у відповідності до п.2.2 укладеного між сторонами підрядного договору зобов'язався оплатити авансовим платежем оренду будівельних лісів в розмірі 10000,0 грн. за час виконання робіт на об'єкті. Фактично відповідачем сплачено 9800,0 грн. за оренду лісів.

Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 19.12.2007 року з Рачинського А.М. на користь ОСОБА_8 стягнуто вартість неповернутих будівельних лісів в сумі 11520,0 грн. та суму орендної платні за період з 01.09.2007 року по 19.12.2007 року в розмірі 7392,60 грн.

Задовольняючи вимоги позивача та стягуючи з відповідача 11000,0 грн. вартості будівельних лісів, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, посилався на ст. 1212 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, судом зазначено, що ця сума є боргом.

Однак, погодитися з висновком суду не можна, з огляду на наступне.

Положення зазначеної статті застосовуються за наявності таких обов'язкових умов:

- є набуття або збереження майна,

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи,

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи або підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що будівельні ліси підлягають поверненню підряднику після закінчення виконання ним обумовлених договором підрядних робіт, про що у відповідності до 1.3 договору складаються акти виконаних робіт.

Однак, ні місцевий господарський суд, ні апеляційний не дослідили чи виконані позивачем підрядні роботи на об'єкті відповідача, чи підписані ними акти виконаних робіт, а отже не з'ясували належним чином чи відпала підстава, на якій відповідачу було доставлено будівельні ліси.

Крім того, господарські суди не звернули уваги на те, що за вимогами ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України поверненню підлягає саме майно, яке набуте або збережене без достатньої правової підстави, а його вартість відшкодовується лише у тому випадку, коли майно повернути в натурі неможливо.

Проте, вирішуючи спір у справі, господарські суди обох інстанцій не з'ясували чи звертався позивач до відповідача з вимогою повернути доставлені на його об'єкт будівельні ліси, з огляду на те, що такі вимоги в матеріалах відсутні, чи відмовлявся відповідач ці ліси повернути та які обставини у даному випадку унеможливлюють повернення будівельних лісів.

Згідно ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Автодом-Сервіс" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року в частині стягнення 11000,0 грн. боргу у справі № 20/493-09 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.