Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом (з врахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення із Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Енергобанк" 4899833,82 грн. штрафних санкцій, 9300000,00 грн. інфляційних, 2124958,45 грн. за порушення виконання зобов'язань за договором банківського вкладу.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Енергобанк" звернулося із зустрічною позовною заявою про стягнення із Державного підприємства "Національної енергетичної компанії "Укренерго" 16271333,96 грн. зайво сплачених процентів за договором банківського вкладу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.09 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Якименко М.М., суддів: Хрипун О.О., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.10 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кондес Л.О., Кошун Н.М., Куровського С.В.), первісний позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні та 3% річних; зустрічний позов задоволено повністю: з позивача на користь відповідача стягнуто 16271333,96 грн. зайво сплачених процентів за договором банківського вкладу.

В частині первісного позову судові акти мотивовані тим, що відповідач невчасно повернув депозитні кошти позивачу, тому за час прострочення нараховані інфляційні та 3% річних. Щодо зустрічного позову, то суди виходили з того, що у зв'язку із розірванням договору, позивач не має права на отримання процентів за строковим депозитним вкладом (12%), а може отримати відсоткову ставку, передбачену для вкладів на вимогу (1%), сума ж зайво сплачених процентів підлягає поверненню.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині задоволення зустрічного позову, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині, в задоволенні зустрічного позову відмовити. Скарга мотивована невірним застосуванням ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. 1060 Цивільного кодексу України.

В частині первісного позову судові акти не оскаржуються, а відтак, не перевіряються господарським судом касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.05.08 між сторонами був укладений договір банківського вкладу (депозиту) №6/08/В/91/07-08, за умовами якого, відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти від позивача та виплачувати суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених відповідно до умов договору. Строк розміщення вкладу визначений до 13.05.10. На момент звернення позивача з позовом залишок коштів на рахунку становив 75000000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.09 у справі №25/130, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.09, договір №6/08/В/91/07-08 банківського вкладу між сторонами розірвано у зв'язку із порушенням банком (відповідачем) умов договору та зобов'язано відповідача повернути позивачу залишок коштів в сумі 75000000,00 грн. Дані кошти були повернуті відповідачем 06.11.09.

Задовольняючи позов про стягнення з позивача 16271333,96 грн. зайво сплачених процентів, суди виходили з того, що депозитні кошти у розмірі 150000000 (сто п'ятдесят мільйонів) грн. АБ "Енергобанк"повернуто достроково, а тому проценти за вкладом (договір № 6/08/В/91/07-08) мають бути розраховані і сплачені за процентною ставкою, встановленою за вкладами на вимогу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з такими доводами не погоджується з огляду на наступне.

Господарський суд міста Києва та Київський апеляційний господарський суд ґрунтують свої рішення на положеннях ч.3 ст. 1060 ЦК України, відповідно до якої, якщо вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Але суди не звернули уваги на те, що договором якраз передбачений інший порядок сплати відсотків.

Згідно до п.2.3 Договору банківського вкладу, Банк зобов'язався нараховувати Вкладнику відсотки на рахунок, виходячи з встановленої процентної ставки та фактичної суми депозитного вкладу, щомісячно в останній робочий день місяця. Нарахування відсотків починається з наступного, після надходження від вкладника грошових коштів, дня і закінчується в день, який передує поверненню грошових коштів Вкладнику або списанню з депозитного рахунку Вкладника.

Отже, п. 2.3 Договору встановлює обов'язок щомісячного нарахування і сплати відсотків за встановленою депозитною ставкою (12% річних згідно п. 2.1 Договору) за весь період користування депозитними коштами до моменту повернення грошових коштів Вкладнику.

Тобто, за умовами договору, нарахування відсотків відбувалось саме щомісячно, а не по закінченню строку дії Договору. Крім того, для Вкладника Договір передбачав можливість збільшувати або зменшувати за власним бажанням суму депозиту (п. 1.2. Договору) у будь-який момент. Таким чином, при укладенні Договору АБ "Енергобанк"погодився на те, що буде щомісячно нараховувати відсотки на суму коштів, що фактично перебували на депозитному рахунку НЕК "Укренерго", що і відбувалося впродовж всього часу дії Договору з наступного після зарахування коштів на депозитний рахунок дня і до дня примусового розірвання Договору в судовому порядку.

Ані Договором, ані нормативно-правовим актом не встановлено права АБ "Енергобанк"у випадку дострокового розірвання Договору вимагати повернення всіх або частини процентів, нарахованих та сплачених відповідно до умов Договору впродовж строку його дії.

До того ж, відповідно до ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо ст. 1060 ЦК України, то її норми підлягають застосуванню у тих випадках, коли договір банківського вкладу розривається достроково і відповідно до умов договору, проценти за депозитом мають нараховуватися і сплачуватися наприкінці строку дії договору, тобто проценти за користування депозитними коштами на момент розірвання договору вкладу банком ще не нараховані і не сплачені. У такому випадку банк має право застосувати відсоткову ставку на рівні ставки для вкладів на вимогу, якщо інша ставка не передбачена договором.

В даному випадку сторони обумовили, що нарахування і сплата відсотків здійснюватиметься не по закінченню строку дії Договору або при його достроковому розірванні, а щомісячно на суму фактичного залишку на депозитному рахунку за ставкою 12% річних.

Таким чином, незалежно від строку дії Договору і підстав його припинення, банк взяв на себе зобов'язання регулярно, щомісячно нараховувати і сплачувати проценти за користування депозитними коштами до дня розірвання Договору у судовому порядку, що і відбувалося фактично. Підстав для перерахунку суми процентів і пред'явлення вимог про повернення суми вже фактично сплачених процентів у разі дострокового розірвання ані Договором, ані законодавством України не передбачено.

Окрім того, ч.3 ст. 1060 ЦК України підлягає застосуванню лише у тих випадках, коли договором вкладу не встановлений більш високий процент. У даному випадку п. 2.8 Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.09 чітко встановлює, що АБ "Енергобанк"нараховує проценти по депозиту по дату дострокового припинення дії Договору з використанням процентної ставки, що діяла по депозиту. Тому підлягає застосуванню ставка, встановлена п. 2.1 договору, у випадку, якщо сторонами не вносилися зміни до п. 2.8 Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.09. Судами не досліджувалося питання внесення змін до цього договору, а відтак, посилання судів на наявне в матеріалах справи рішення правління ВАТ "АБ "Енергобанк" (протокол№5 від 21.03.02) про встановлення 1% річних за вкладами на вимогу, не можна визнати обґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судами не було здійснено належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів, не витребувано доказів щодо зміни договору (або пояснень з приводу того, що зміни до Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.09 не вносилися), чим порушено вимоги ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дані порушення є підставою для скасування судових актів у частині задоволення зустрічного позову та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судові акти не оскаржуються, а відтак, не перевіряються судом касаційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національної енергетичної компанії "Укренерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 24.12.09 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.10 у справі № 7/137 скасувати в частині задоволення зустрічного позову. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В решті рішення господарського суду м. Києва від 24.12.09 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.10 у справі № 7/137 залишити без змін.