Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.06.2010 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 28.07.2010 року

у справі № 42/100

господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії

"Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Відкритого акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 21 742 974,53 грн.

з а участю представників:

позивача – Цурки Н.О.

відповідача – Слюсаря С.А.

У грудні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 19 754 713,44 грн. основного боргу, 366 311,13 грн. пені, 1 382 829,94 грн. штрафу, 185 086,42 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 54 033,60 грн., а також судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 19 754 713,44 грн. основного боргу, 185086,42 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 54 033,60 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року змінено; позов задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 19 754 713,44 грн. основного боргу, 366 311,13 грн. пені, 1382829,94 грн. штрафу, 185 086,42 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 54 033,60 грн. та судові витрати.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.1990 року між підприємством "Київські кабельні мережі", правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № № 31, 177 від 17.02.1995 року, 31.08.1995 року, відповідно, і Бортницькою станцією аерації, ліквідованої шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", укладено договір № 678 на використання електричної енергії, за яким позивач зобов"язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній –оплачувати її вартість на умовах, визначених цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати спожитої у період з 01.09.2009 року по 01.12.2009 року активної електричної енергії вартістю 19694315,05 грн. та реактивної електричної енергії вартістю 60 398,39 грн., а всього 19 754 713,44 грн.

Також позивач просив суд захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу та пені, розмір яких визначений згідно вимог ч. 6 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, місцевий господарський суд, з позицією якого в цій частині погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та виходив з того, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору № 678 від 24.12.1990 року.

Зазначене підтверджується звітами про використану електричну енергію, актами приймання –передачі товарної продукції за вересень –листопад 2009 року, довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт належного виконання позивачем зобов'язання щодо постачання електричної енергії на суму 19 754 713,44 грн. та заборгованість відповідача перед позивачем на вказану суму, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань, з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Разом з тим, в зв"язку з відсутністю доказів належності сторін до суб"єктів господарювання державного сектору економіки, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені та штрафу залишені судом першої інстанції без задоволення.

При вирішенні спору у апеляційному провадженні суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в цій частині, та, задовольняючи повністю позовні вимоги, встановив, що підставою нарахування позивачем пені та штрафу є ч. 2 ст. 231 ГК України.

Водночас, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 366 311,13 грн. та штрафу у розмірі семи відсотків від вартості спожитої, але не оплаченої електроенергії, що становить 1 382 829,94 грн., виходив з того, що актом цивільного законодавства, яким встановлений розмір неустойки в розумінні ст. 551 ЦК України, є ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки положення цієї статті застосовуються незважаючи на недодержання письмової форми вчинення правочину про встановлення неустойки у всіх випадках порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

При цьому, апеляційний господарський суд послався на Постанову Кабінету Міністрів України № 794 від 22.06.2004 року "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) у переліку компаній, які входять до її складу, визначено розмір статутного фонду Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (позивача), що передається до складу новоствореної компанії у розмірі 50 % + 1 акція. Пунктом 3 цієї постанови зазначено, що пакет акцій АЕК "Київенерго", переданий НАК "Енергетична компанія України", залишається у державній власності.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу є суперечливими.

Так, в силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зі змісту частини 2 статті 231 ГК України вбачається, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності)товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

З огляду на викладене, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій, тобто з"ясувати чи наявність у однієї із сторін спірних правовідносин статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, є достатньою підставою для стягнення з боржника штрафу та пені на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України.

Водночас, за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 551 цього ж Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, а крім того, штраф, згідно пункту 5.5. договору, сторони встановили у розмірі 5 % від простроченої суми, а не у сумі семи відсотків, як стягнуто апеляційною інстанцією.

З урахуванням викладеного, висновки судів першої й апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу викликають сумніви, а тому є передчасними.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні штрафу і пені та постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 1 382 829,94 грн. штрафу і 366 311,13 грн. пені не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року у справі № 42/100 в частині стягнення 1 382 829,94 грн. штрафу і 366311,13 грн. пені та рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі № 42/100 в частині відмови в стягненні штрафу і пені скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року у справі № 42/100 залишити без змін.