Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників:

- позивача: Воїна С.М., дов. №1-132000/10030 від 03.11.2009р.;

- відповідача: Попович І.Я., дов. б/н від 11.01.2010р.

У червні 2009р. Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "Кримбумага" про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 46621249,59грн. Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну позовних вимог з проханням стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на суму 51056616,24грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2010р. у справі №2-5/3581-2009 (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Кримбумага" на користь Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" заборгованість в сумі 39938197,8грн. Надано відстрочку виконання рішення до 01.01.2012р. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства "Кримбумага" на користь Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" державне мито у сумі 25500грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. у справі №2-5/3581-2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Заплава Л.М., Антонової І.В.) апеляційну скаргу філії "Кримське регіональне управління" відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2010р. у справі №2-5/3581-2009 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненням, в яких, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2010р. у справі №2-5/3581-2009 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про непоновлювальну кредитну лінію №52-01-07 від 11.07.2007р. на загальну суму 51056616,24грн., яка складається з заборгованості за кредитом на суму 39291655,74грн., заборгованості за відсотками на суму 7124614,51грн., заборгованості за неустойкою у вигляді пені на суму 840346,32грн. та заборгованості за неустойкою у вигляді штрафу на суму 3800000грн.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, пояснення, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "Банку "Фінанси та Кредит" (банк) та Приватним підприємством "Кримбумага" (позичальник) укладено договір про непоновлювальну кредитну лінію №52-01-07, за умовами п.1.1 якого позивач відкриває відповідачу непоновлювальну кредитну лінію на загальну суму 30000000грн., а останній зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти за Графіком погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 10.07.2012р. та уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного у підпункті "б", "в" п. 3.1 договору сплатити проценти у збільшеному розмірі).

Місцевим та апеляційним господарськими судами з’ясовано, що умовами п.4.1 договору визначено цільове призначення кредитних коштів - на рефінансування позикової заборгованості позичальника перед Філією "Промінвестбанку" та фінансування інвестиційного проекту "Організація виробництва флютингу та лайнера на ПП "Кримбумага" (проведення робіт та закупівля обладнання).

За умовами п.5 договору забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором є іпотека нерухомості (цілісний майновий комплекс), розташований за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км., заставною вартістю 30831437грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 19.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "Банку "Фінанси та Кредит" (банк) та Приватним підприємством "Кримбумага" (позичальник) укладено договір про внесення змін до договору про непоновлювальну кредитну лінію №52-01-07 від 11.07.2007р., за умовами якого був переглянутий розмір кредитної лінії на суму 38000000грн., а також збільшена вартість заставного майна та його склад цілісний майновий комплекс (іпотека нерухомості, транспортні засоби, обладнання), розташований за адресою: м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км, заставною вартістю 45254000грн. Іпотека нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою: АР Крим. с.Чистеньке, вул.Севастопольська, 8, що належить майновому поручителю - ТОВ "Кримтехпоставка", загальною заставною вартістю 3052846грн.

Судами попередніх інстанцій також з’ясовано, що 21.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "Банку "Фінанси та Кредит" (банк) та Приватним підприємством "Кримбумага" (позичальник) укладено договір про внесення змін до договору про непоновлювальну кредитну лінію №52-01-07 від 11.07.2007р., умовами якого змінений порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме: внесені зміни в п.3.1 договору: у випадку порушення позивачем строків погашення кредиту згідно графіку, проценти за користування кредитом сплачуються: за кредитом в національній валюті - 27% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання; за кредитом у доларах США - 22,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання.

Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а саме: надав у встановленому порядку передбачені договором кредитні кошти на суму 38000000грн., а відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення у нього заборгованості за відсотками і кредитом, та зумовило звернення позивача з листом №657БТ від 02.03.2009р. до відповідача з вимогою щодо її погашення.

Врахував вищезазначені договірні умови, керуючись приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій вказали, що право банку вимагати повернення кредиту та сплати процентів у певні строки, а у позичальника, відповідно, обов'язок повернення кредиту та сплати процентів у певні строки - є суттєвою умовою кредитного договору та правочину цього виду, а тому порушення позичальником строків сплати є порушенням зобов'язання.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та не заперечувалося відповідачем, останнім порушувалися строки виконання грошових зобов'язань, визначені умовами кредитного договору.

При цьому, місцевий та апеляційний господарські суди зі змісту заявлених позовних вимог з'ясували, що банк, у якості правових наслідків порушення позичальником зобов'язань, вимагав не примусове виконання прострочених зобов'язань, а повернення наданих у користування відповідачу кредитних коштів, сплати процентів та неустойки.

Врахував зазначене, пославшись на приписи ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що банк відмовився в односторонньому порядку від договору шляхом припинення зобов'язання, оскільки не бажає подальшого продовження правовідносин з позичальником на умовах договору щодо обов'язку позичальника повернути кредит та сплатити відсотки за Графіком та у кінцевий строк погашення до 10.07.2012р., визначений кредитним договором.

Водночас попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що за умовами п.6.1 кредитного договору позивач має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати відсотків за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного у п.2.4 даного договору, а відповідач зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі відсотки на протязі одного дня з моменту отримання вимоги позивача, у випадках, зокрема: "б) позичальник в період дії даного договору порушив будь-які умови договору: не сплатив відсотки за користування кредитними коштами; має місце факт прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами".

При цьому, судом першої інстанції вказано, що за наявності передбачених умовами договору обставин, позивач, з посиланням на пункти 2.3, 6.1, 7.1 кредитного договору, надіслав відповідачу 02.03.2009р. вимогу №657БТ про дострокове стягнення усієї суми боргу за кредитним договором (кредиту, відсотків, неустойки) та про подання позовних матеріалів з цього питання до суду, тоді як відповідач після отримання цієї вимоги, приймаючи до уваги заяву позивача про одностороннє розірвання кредитного договору, надіслав позивачу листа №17 від 15.03.2009р. щодо надання точного розрахунку заборгованості станом на 10.03.2009р.

Як з’ясовано судом першої інстанції з наданого позивачем на запит відповідача розрахунку, заборгованість відповідача станом на 10.03.2009р. склала 44459097,38грн, в тому числі: за кредитними коштами 37385000грн. та 121782 доларів США; за відсотками 2263204,98грн., пеня 73171грн., штраф за порушення умов договору 3800000грн.

Врахував вищезазначене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що у зв’язку з односторонньою відмовою позивача від договору внаслідок порушення відповідачем зобов'язань, згідно приписів ст.ст. 598, 610, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України, з 10.03.2009р. припинено зобов'язання сторін за договором про непоновлювальну кредитну лінію та, відповідно, припинено право позивача нараховувати та вимагати від відповідача сплати відсотків за користування кредитними коштами, неустойки, тощо, визначених кредитним договором.

Водночас, врахував вищевикладене, встановлену ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальну позовну давність (про застосування якої заявив відповідач), приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені на суму 840346,32грн., відсотків, нарахованих після 10.03.2009р. за припиненими зобов’язаннями за вказаним договором та штрафу на суму 3800000грн. Місцевим господарським судом також зазначено, що позивач в обґрунтування стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу на суму 3800000грн., окрім посилань на п.п.5.3, 7.3 кредитного договору, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не надав доказів наявності підстав для застосування штрафу, не вказав моменту нарахування цієї неустойки як в обґрунтуванні позову, так і в наданому на вимогу суду акті звірки взаєморозрахунків, в якому відсутня заборгованість у вигляді штрафу на суму 3800000грн.

З урахуванням наданих позивачем розрахунків, уточнень позовних вимог, письмових пояснень відповідача, вищевказаного, припинення зобов'язань за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості на суму 39938197,8грн., як різниці між боргом, розрахованим позивачем станом на 10.03.2009р. на суму 44459097,38грн. та сплаченими відповідачем з цього моменту кредиту та відсотків на суму 617147,58грн. та 103752грн. (відсотки в доларах США за курсом на 31.05.2010р., застосованим позивачем) та штрафом на суму 3800000грн.

Поряд з цим, задовольняючи частково клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі, суд першої інстанції, керувався приписами п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, судом першої інстанції враховано можливість і право господарського суду відстрочити або розстрочити виконання рішення безпосередньо при прийнятті рішення по суті, визначене і п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України, за приписами якої в мотивувальній частині рішення вказуються обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим.

Врахував вищезазначені норми процесуального права, обставини, наведені відповідачем в обґрунтування надання відстрочки виконання рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на строк до 01.01.2016р. виключно, з посиланням на запропоновані бізнес-планом умови ведення бізнесу відповідача, вказав, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду на такий термін призведе до значних збитків та порушення прав позивача у справі, враховуючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

Водночас місцевим господарським судом з аналізу наявних матеріалів справи, підставно прийнято до уваги, що відповідач входить до переліку підприємств, яким виділена фінансова підтримка з бюджету Автономної Республіки Крим, як єдине на території Автономної Республіки Крим підприємство, що здійснює збір, утилізацію, і переробку макулатури в Автономній Республіці Крим, і, як єдине підприємство, що реалізує інвестиційний проект "Організація виробництва паперу й картону для створення замкненого циклу по переробці вторинної сировини з метою поліпшення екологічних умов в Автономній Республіці Крим і впровадження енергозберігаючих технологій". При цьому, врахував надані відповідачем докази, вказав, що пропозиція про реструктуризацію кредиту підтримується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Національним банком України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у випадку реалізації банком заходів з примусового стягнення заборгованості на підставі судового рішення, економіці й екології Автономної Республіки Крим, інвестиційним проектам і відповідачу по справі буде заподіяна шкода, яка не може бути визнана судом адекватною у разі надання відстрочки виконання рішення. Врахував вищенаведене, дав вірну правову оцінку обставинам, що унеможливлюють виконання рішення суду, необхідність відвернення несприятливих наслідків для виконання вказаного інвестиційного проекту, необхідність затвердження відповідних бюджетних асигнувань з цього приводу, визначені в бізнес-плані відповідача строки проведення робіт і закупівлі устаткування на першому етапі, місцевий господарський суд обґрунтовано частково задовольнив подане відповідачем клопотання, відстрочив виконання рішення суду до 01.01.2012р., що не перевищує кінцевої дати повернення кредиту, визначеної вказаним кредитним договором, укладеним з урахуванням матеріальних інтересів сторін.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2010р. у справі №2-5/3581-2009 залишити без змін.