42/48 Про стягнення заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі - 21.10.2010 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Батиївське" Солом’янської районної у м.Києві ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 серпня 2010 року у справі за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Батиївське" Солом’янської районної у м.Києві ради про стягнення 2886801,40 грн.,

У лютому 2010 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 2701086,19 грн. та інфляційних в сумі 185715,21 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, згідно договору №08207-А/2-09 від 1 квітня 2008 року, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов вказаного договору частково оплатив спожиту протягом червня 2008 року –листопада 2009 року питну воду та надані послуги з водовідведення.

Рішенням господарського суду м.Києва від 30 березня 2010 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 716439,78 грн. боргу, 49259,10 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 серпня 2010 року рішення суду змінене. Резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: "Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2631368,80 грн. основного боргу, 181059,07 грн. збитків від інфляції, судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 1 квітня 2008 року був укладений договір №08207-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а відповідач –оплачувати надані послуги на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 1 липня 1994 року (z0165-94) та іншими нормативними актами (п.1.1 договору).

Порядок розрахунків за вказаним договором передбачений пунктом 2.2 укладеного договору.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 2886801,40 грн. заборгованості, позивач послався на той факт, що відповідач в порушення умов укладеного договору частково оплатив спожиту протягом червня 2008 року-листопада 2009 року питну воду та надані послуги з водовідведення.

Як правильно було встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, позивач безпідставно включив до суми стягнення з відповідача вартосі послуг наданих ЖБК "Дніпровець" в сумі 69699,38 грн. боргу.

Тому, обгрунтовано було відмовлено місцевим господарським судом позивачеві в частині стягнення з відповідача зазначеної суми боргу по оплаті наданих послуг ЖБК "Дніпровець".

Також, правильно було відмовлено місцевим господарським судом позивачеві в позові щодо стягнення 1411345,68 грн. боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої протягом жовтня 2008 року –листопада 2009 року, оскільки згідно п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року (z0936-08) , розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, теплові пункти, з яких відповідачеві здійснюється постачання гарячої води, на балансі у нього не перебувають.

Розглядаючи справу місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період для ІІ та ІІІ груп споживачів, зокрема за грудень 2008 року –березень 2009 року позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27 листопада 2008 року (ra1661017-08) , №1780 від 25 грудня 2008 року (ra1780017-08) , №127 від 5 лютого 2009 року (ra0127017-09) .

Як правильно було встановлено судом, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008 року (1199/2008) , №65/2009 від 3 лютого 2009 року (65/2009) , №76/2009 від 9 лютого 2009 (76/2009) року.

Приймаючи оскаржувану постанову про зміну рішення місцевого господарського суду та стягнення з відповідача на користь позивача 2611368,80 грн. основного боргу та 181059,07 грн. інфляційних, апеляційний господарський суд виходив з того, що тарифи встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27 листопада 2008 року (ra1661017-08) , №1780 від 25 грудня 2008 року (ra1780017-08) , №127 від 5 лютого 2009 року (ra0127017-09) були чинними в період з 6 по 9 лютого 2009 року та підлягали до застосування позивачем при виставлені рахунків за надані відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення, за укладеним договором.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

До 1 грудня 2008 року тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1127 від 28 серпня 2007 року (ra1127017-07) .

Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1661 від 27 листопада 2008 року (ra1661017-08) про втрату чинності розпорядженням №1127 від 28 серпня 2007 року (ra1127017-07) скасоване.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно здійснив нарахування плати за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення протягом грудня 2008 року – березня 2009 року за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1127 від 28 серпня 2007 року (ra1127017-07) для ІІ та ІІІ груп споживачів, що становить 7521001,50 грн.

При цьому, судом вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів підтверджуючих факт постачання позивачем відповідачу у червні 2008 року послуг вартістю 440697,28 грн.

Окрім того, з матеріалів справи видно, що відповідачем було сплачено 6804561,72 грн. вартості одержаних послуг водопостачання та водовідведення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що у рішенні місцевий господарський суд вірно застосував норми матеріального права і прийняв обгрунтоване рішення, яким задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 716439,78 грн. боргу та 49259,10 грн. збитків від інфляції за час прострочення.