Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Є.Борденюк, І. Вовка, І. Кондратової, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Христина" на постанову від 04.07.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/7/5022-75/2012 за позовом Кальненської сільської ради до приватного сільськогосподарського підприємства "Христина" про повернення у власність нежитлового приміщення та стягнення 5 242,00 грн. орендної плати В судове засідання прибули представники сторін:відповідача Шуль В.М. (директор) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Кальненська сільська рада Козівського району Тернопільської області звернулася до господарського суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння -Приватного сільськогосподарського підприємства "Христина" -нежитлові приміщення, розташовані за адресою: с. Кальне, вул. Центральна, 34, загальною площею 170,6 кв.м. та присудження до стягнення 5 242,00 грн. як спосіб відшкодування орендної плати за користування нежитловими приміщеннями.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Нежитлове приміщення, яке є предметом витребування позивачем, складає частину приміщень бувшої загальноосвітньої восьмирічної школи, є комунальною власністю, знаходиться на балансі сільської ради та утримувалося за рахунок коштів сільської ради, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів у бюджетних установах форми ОС-6 від 22.01.1986 р.; архівною довідкою, виданою архівним відділом Козівської районної державної адміністрації №50/01-8 від 19.03.2012 р., згідно з якою в документах архівного фонду "Кальненська сільська рада" в кошторисах витрат та річних звітах Кальненської сільської ради за 1970-1985 р.р. числяться кошториси витрат Кальненської восьмирічної школи.

З 2002 року спірні приміщення знаходяться у володінні Приватного сільськогосподарського підприємства "Христина" на підставі рішення виконкому Кальненської сільської ради №19 від 20.07.2005 р. "Про оформлення права приватної власності на нежитловий будинок в селі Кальне вулиця Центральна, 34". Мотивом такого рішення значиться рішення комісії про реструктуризацію ТзОВ "Нове життя" від 12.03.2002. Відповідно до виписки (ксерокопія) із рішення комісії по реструктуризації господарства ТзОВ "Нове життя" Козівського району комісія по реструктуризації вирішила передати у власність ПАП "Христина" корпус №1 колишньої школи, що знаходиться в селі Кальне по вул. Центральна, 34.

Зважаючи на те, що рішення виконкому Кальненської сільської ради №19 від 20.07.2005 р. "Про оформлення права приватної власності за ПСП "Христина" є сфальсифікованим колишнім сільським головою, оскільки не приймалося на пленарних засіданнях сільської ради, що є вимогою чинного законодавства та підтверджується вироком у кримінальній справі Козівського районного суду №1-12/2012 від 06.02.2012, а ТзОВ "Нове життя" не було власником спірного майна як і його попередник -КСП, що підтверджується актами передачі основних засобів і матеріальних активів, складених при реструктуризації підприємства, нежитлові спірні приміщення перебувають у незаконному володінні відповідача.

Заявлена позивачем вимога про присудження до стягнення 5 242,00 грн. мотивується таким.

02.07.2005 між Кальненською сільською радою та ПСП "Христина" укладений договір оренди, відповідно до якого підприємству передано в оренду однокімнате приміщення колишньої школи загальною площею 30 кв.м. з щомісячною орендною платою 98,00 грн. з метою розміщення магазину. Орендна плата перерахована орендарем у розмірі 1 814,00 грн. У подальшому орендна плата була припинена. Так як відповідачем не сплачувалися орендні платежі і незаконно володів нежитловими приміщеннями загальною площею 170,6 кв.м., на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити платежі за користування комунальним майном з розрахунку, визначеного договором оренди.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.04.2012 (суддя М.Стадник), яке залишене без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 (колегія суддів: О.Скрипчук, О.Дубник, Т.Процик), позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу спірні приміщення протягом тридцяти днів з моменту набрання рішення законної сили. Господарський суд погодився з мотивами, викладеними у позовній заяві та доведеністю обставин позовних вимог, пославшись при цьому, зокрема на ст.ст. 387, 390, 400 ЦК України, законодавчі положення Закону УРСР "Про сільську раду народних депутатів Української РСР", законодавчі положення про власність.

У частині вимог про присудження до стягнення 5 242,00 грн. орендної плати за користування нежитловими приміщеннями відмовлено з огляду на те, що відносини щодо розрахунків при поверненні майна із чужого незаконного володіння до моменту фактичного повернення майна встановлені законом, а саме ст. 390 ЦК України, які є іншими, аніж визначив позивач.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами при вирішенні спору про витребування майна з чужого незаконного володіння норм чинного законодавства, зокрема, щодо доведеності позивачем свого статусу власника майна, оскільки перебування майна на балансі не є обставиною, що підтверджує власність цієї особи; встановлення вироком суду винних дій особи щодо прийняття рішення ради не є визначеною законом підставою вважати таке рішення недійсним без дотримання відповідної судової процедури визнання рішення недійсним.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Встановлення вироком суду факту підробки рішення виконкому Кальненської сільської ради №19 від 20.07.2005 "Про оформлення права приватної власності за ПСП "Христина" особою, дії якої визнані судом злочинними, не потребує визнання такого рішення недійсним в окремому судовому провадженні, оскільки відсутній елемент його оспорюваності.

Інвентарні картки обліку основних засобів у бюджетних установах форми ОС-6, на які посилається позивач як на обставину належності йому спірного майна на праві власності, помилково розцінюються відповідачем як доказ перебування спірного майна лише на балансі позивача, так як до прийняття Законів України "Про власність" (697-12) , "Про реєстрацію об'єктів нерухомого майна" та інших зазначена вище форма була способом обліку, у тому числі об'єктів нерухомого майна, які перебували у віданні бюджетних установ з єдиною формою власності -державною. Крім того, право власності позивача на спірне майно може оспорити особа, якій належало це майно на праві власності до передачі його позивачу. Відповідач до таких осіб не відноситься, як і матеріалами справи спростовуються обставини перебування спірного майна у власності особи, яка здійснила його відчуженню відповідачу.

Застосування позивачем способу захисту порушеного права, визначеного ст. 387 ЦК України як витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, який підтриманий судами при вирішенні спору, відповідає юридичній оцінці встановлених обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує також правову позицію судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про присудження до стягнення грошових коштів еквівалентних орендній платі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Христина" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 у справі № 7/7/5022-75/2012 залишити без зміни.