31/78 Про визнання недійсним договору оренди рухомого майна - 19.10.2010 Прийняття

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.10.2010, у зв’язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Кролевець О.А.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 31/78 (суддя: Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 (колегія суддів: Іваненко Я.Л. –головуючого, судді –Пантелієнко В.О., Скрипка І.М.) у позові Публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." про визнання недійсним договору оренди майна № 7.58 від 03.04.2007 - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, позивач - Публічне акціонерне товариства Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 скасувати, а по справі прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 759, 760 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України та порушенням процесуальних норм, що є підставою для їх скасування.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсним Договору оренди майна №7.58 від 03.04.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." (Орендодавець) (надалі –ТОВ з ІІ "ДОКА Україна Т.О.В.") та Публічним акціонерним товариством Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (Орендар) (надалі –ПАТ Тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього), предметом якого є надання позивачу у платне користування елементів опалубки.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що в оскаржуваному договорі сторони, всупереч положенням ст. ст. 760, 184 Цивільного кодексу України, згідно яких предметом договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками, вказали елементи будівельної опалубки, які не мають індивідуальних ознак, тобто елементи будівельної опалубки є речами визначеними родовими ознаками, оскільки вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, вимірюються числом та є замінними. А отже, договір укладено без дотримання вимог чинного законодавства, що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певні строки. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальна ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України ).

Статтею 184 Цивільного кодексу України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідні речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Разом з тим, з додатків до Договору (Специфікацій елементів опалубки), які є невід’ємною частиною цього Договору вбачається, що одиниця майна вказана в сеціфікації є річчю, що визначена індивідуальними ознаками і не є замінною п ри поверненні її орендодавцю після орендного використання .

Так, наприклад, елемент для колон RS 3,00 х D 0,50 М, який визначається за артикулом 587921000 (являється одним із елементів опалубки, отриманим позивачем в користування) має лакове покриття блакитного кольору, діаметр 24 см, 25 см, 55 см...Ці ознаки є індивідуальними саме для цього виду елементу опалубки і заміна його іншим при поверненні майна із користування категорично неможлива, тому віднесення його до речі, визначеної родовими ознаками недопустиме.

господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, згідно ст. 207 Господарського кодексу України, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 цієї статті визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За таких обставин, враховуючи, що позивач всупереч ст. 33 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами наявність тих правових підстав з якими закон пов’язує недійсність правочину, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оспорюваний договір укладений з дотриманням вимог законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання Договору оренди майна №7.58 від 03.04.2007.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами обґрунтовано встановлено відсутність підстав для визнання договору недійсним, тому рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій слід залишити без змін, так як вони ухвалена при повному з’ясуванні всіх обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального права, а касаційну скаргу без задоволення.