Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:від скаржника - ОСОБА_9

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2010 року в прийняті заяви громадян - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про порушення справи про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" (далі –Боржник, Спілка) відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, громадяни –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року (головуючий суддя –Мишкіна М.А., судді: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2010 року –скасовано.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції Кредитна спілка "Флагман" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 19.05.2010 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 1, 9 Закону України "Про кредитні спілки"

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвала суду першої інстанції була мотивована тим, що виходячи з вимог ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 42 ГК України, ст.1 ЗУ "Про кредитні спілки" за відсутності мети одержання прибутку боржник не є суб’єктом підприємницької діяльності; також Кредитна спілка "Флагман" не відноситься до кола особливих суб’єктів банкрутства, визначених п.4 ст.5 Закону, виходячи з чого суд не вбачав підстав для застосування до боржника норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Однак суд апеляційної інстанцій правомірно встановив, що кредитна спілка може бути суб'єктом банкрутства згідно Закону про банкрутство (2343-12) та зазначив, що відмову суду в прийняті заяви про банкрутство Кредитної спілки "Флагман" неправомірна, виходячи з наступного.

Положення пункту 3 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки" визначає альтернативні (тобто не пов'язані між собою та незалежні) підстави ліквідації кредитної спілки. Однією з таких підстав норма ч. 3 пункту 3 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки" визначає –за рішенням суду в разі неплатоспроможності кредитної спілки за позовом членів або кредиторів кредитної спілки. При цьому, слід наголосити на тому, що згідно вказаних норм ліквідація кредитної спілки за рішенням її вищого органу управління є окремою підставою її ліквідації від підстави - за рішенням суду в разі неплатоспроможності кредитної спілки.

Також слід зазначити, за приписами п. 6 ст. 9 вказаного закону якщо вартість майна кредитної спідки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство.

Отже, з викладеного аналізу положень Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) слід зробити висновок про можливість та правомірність застосування до кредитної спілки загальних норм Закону про банкрутство (2343-12) щодо підстав порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство за заявою кредиторів з урахуванням особливостей, визначених нормами спеціального Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) .

Вищевказані положення спеціального закону, який визначає організаційно-правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань та обов'язків членів кредитних спілок та їх об'єднань базуються на основних принципах, які викладені в положеннях Цивільного Кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ).

Так, зокрема, положеннями ст. 83 цього кодексу встановлюються організаційно-правові форми юридичних осіб, однією з яких є "…в інших формах, встановлених законом". Стаття ж 110 ЦК України (435-15) (п. 3) встановлює, що 'якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.". Аналогічне положення, як вже зазначено вище, містить і норма п. 6 ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки".

У зв'язку з викладеним посилання Боржника на неприбутковість кредитної спілки, у зв'язку з чим спілка не є суб'єктом підприємницької діяльності та не може бути суб'єктом банкрутства, являється неправомірним.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції належним чином проаналізовані та вірно застосовані положення Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) , а також вірно застосовані визначені норми законодавства щодо підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування оскаржуваного судового акту відсутні.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Кредитної спілки "Флагман" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року у справі №1554/2-01-26 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року у справі №1554/2-01-26 залишити без змін.