Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий" (далі - відповідач за первісним позовом) суми простроченої заборгованості по товарному кредиту в розмірі 82 620,69 грн., 55 517,94 грн. індексації, 10833,72грн. пені та 33437,96 грн. процентів за користування товарним кредитом, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого йому товару за Договором купівлі-продажу №925-К від 21.04.08. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом, зокрема, зазначав, що він передав відповідачу товар та виставив до сплати рахунки №28467/925к від 18.04.2008р. на суму 87 632,81 грн. та №30050/925к від 20.05.2008р. на суму 53 518,89 грн., проте, відповідач зазначені рахунки не оплатив. Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати договір купівлі-продажу №925-К від 21.04.2008р. недійсним. Позов мотивований тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" відсутня ліцензія на право здійснення операцій з кредитування, тоді як оспорюваний договір ( на його думку) містить умови про кредит, у зв'язку з чим договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема, ст. ст. 1057, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а відтак, має бути визнаний недійсним відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2010р. (суддя Курдельчук І.Д.) первісний позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82 690,69 грн. основного боргу, 55 517,94 грн. індексації, 31 808,97 грн. процентів за товарним кредитом, 9 758,33 грн. пені, та судові витрати. В задоволенні решти вимог первісного позову було відмовлено. В задоволенні зустрічного позову суд відмовив повністю. Рішення суду вмотивовано, зокрема, тим, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару на момент звернення позивача (за первісним позовом) до суду виконав не в повному обсязі, сплативши лише 58 531,00 грн. за товар поставлений по накладним №210463/01 і №210578/01, тоді як згідно з розділом 1 Специфікації №1 до договору сторони визначили строк повної оплати товару до 01.10.2008р. Отже прострочення оплати почалось з 02.10.2008р. і сума заборгованості склала 82 690,69 грн.. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову місцевий суд виходив з того, що товарний кредит за своєю суттю є комерційним, а відтак не є банківською операцією і не вимагає наявності ліцензії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10 (судді Лосєв А., Іваненко Ю., Сулім В.) рішення господарського суду м. Києва від 12.05.10 частково скасовано. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 82620,69 грн. основного боргу, 55517,94 грн. індексації, 33336,34 грн. процентів за товарним кредитом, 10815, 55 грн. пені. Решту рішення господарського суду м.Києва від 12.05.10 залишив без змін. Апеляційний господарський суд виходив з порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати боргу, сплати відсотків по товарному кредиту та нарахованої індексації.

Відкрите акціонерне товариство "Племінний завод Шляховий" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою( та доповненням до касаційної скарги) в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.05.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача за первісним позовом лише в сумі 68876,61 грн. боргу, 7581,58 грн. індексації та 26516,79 грн. процентів за кредит. В частині стягнення індексації у сумі 47936,36 грн., 9758,59 грн. пені за порушення термінів оплати, 5286, 54 грн. –процентів за користування товарним кредитом скасувати, а справу (в цій частині) передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу вмотивовано тим, що позивач поряд (з іншим ) частково відвантажив засоби захисту рослин, що не були обумовлені договором термін оплати на які ще не настав оскільки не був узгоджений сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Агросфера" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти касаційної скарги та просить ухвалену у справі постанову апеляційної інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., та пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Київським апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Агросфера"(позивач за первісним позовом) та Відкритим акціонерним товариством "Племінний завод Шляховий"( відповідач за первісним позовом) було укладено договір купівлі-продажу №925-К.

За умовами цього договору, продавець зобов'язався передати а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин відповідно до умов цього договору, додаткових угод та специфікацій до нього. Асортимент, ціна та дата поставки, умови оплати товару передбачені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складається із суми всіх підписаних специфікацій. Сторонами 21.04.2001 року була складена та підписана специфікація №1, в якій визначений перелік товару із зазначенням його ціни, кількості, вартості розміру передплати і дати кінцевої оплати товару.

Згідно із пунктами 4.1 та 4.2 договору, умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах сплати 0,01 річних за користування товарним кредитом. В розділі 4 договору, сторони погодили умови оплати, згідно з якими нарахування процентів здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем вартості товару отриманого на цих умовах. Нарахування процентів здійснюється щомісячно. Моментом відвантаження товару є дата вказана у видатковій накладній. У випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідно платежу за договором.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є матеріально-правова вимога про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий" суми простроченої заборгованості по товарному кредиту в розмірі 82620,69грн., 55 517,94 грн. індексації, 10833,72грн. пені та 33437,96 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Судовими рішеннями ухваленими у справі було стягнуто з ВАТ "Племінний завод Шляховий" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Агросфера" 82620,69 грн. основного боргу, 55517,94 грн. індексації, 33336,34 процентів за товарним кредитом та 10815,55 грн пені. Суди виходили з того, що відповідач за первісним позовом порушив терміни виконання зобов'язання, щодо оплати відвантажених засобів захисту рослин, а відтак повинен сплатити борг за товарний кредит, суму індексації простроченої заборгованості по товарному кредиту,пеню за порушення термінів оплати та проценти за користування кредитом на умовах укладеного договору. Проте висновки до яких дійшли попередні судові інстанції у оскаржуваній частині судових рішень є передчасними з огляду на наступне.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З зазначеною нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов’язання. В розумінні наведеної норми зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Поняття та види договору унормовані статтею 626 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В розумінні зазначеної норми, договір є однією з підстав виникнення цивільно-правового зобов'язання .

Статтею 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором та актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, в розумінні вказаної норми момент оплати товару може визначатися (зокрема) договором або актами цивільного законодавства.

Правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару закріпленні в статті 670 Цивільного кодексу України. Приписами цієї норми передбачено, що у разі коли продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. Отже, в розумінні наведеної норми, йдеться про товар який передбачений умовами укладеного договору.

Як вже зазначалося, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що всі засоби захисту рослин були поставлені відповідачу за первісним позовом на умовах договору купівлі-продажу №925-К від 21.04.08., а відтак вони підлягають оплаті на умовах цього договору із стягненням усіх сум передбачених цим же договором.

Упродовж усього розгляду справи відповідач за первісним позовом (ВАТ "Племінний завод Шляховий") наголошував на тому, що йому було поставлено товар- екстрем 360 літрів на суму 13744,08 грн. з ПДВ, який не був обумовлений специфікацією №1 та договором, термін оплати якого не був визначений та не настав. Отже, позивачем безпідставно було нараховано пеню, проценти за користування кредитом та індексацію на цю суму. Зазначені доводи не були дослідженні судами попередніх інстанцій у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,та здійснювати процесуальні дії які відносяться до повноважень суду першої чи апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначене, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду не можуть вважатися такими, що прийняті у повній відповідності до наведених норм права, а тому вони підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва в оскаржуваній сумі.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити всі необхідні процесуальні дії, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення. В іншій частині судові рішення не оскаржувались, а відтак в касаційному порядку не переглядалися.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119–11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року у справі № 13/72 та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2010 року скасувати в частині стягнення суми боргу –13744,08 грн., індексації –47936,36 грн., 9758,59 грн. пені за порушення термінів оплати та 5286, 54 грн. –процентів за користування товарним кредитом, а справу в цій частині скерувати на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Решту постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий"- задовольнити частково.

Повний текст складено 19.10.2010 року.