Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

В судове засідання представники сторін прибули.

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.10.2010, у зв’язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Кролевець О.А.

У листопаді 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа" (надалі –ТОВ "Константа") звернулось до господарського суду з позовом до Приватної комерційно-виробничої фірми "Світлана-2" (надалі –ПКВФ "Світлана-2") про стягнення заборгованості у розмірі 34 949,91 грн. за неналежне виконання умов договору оренди від 29.04.2005 щодо сплати орендних платежів.

Заперечуючи проти позову, відповідач ПВКФ "Світлана-2" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, в якому просив суд стягнути з ТОВ "Константа" завдані збитки в сумі 26 040,00 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ТОВ "Константа" неправомірних дій (невиконання умов договору) в зв’язку з чим орендар був змушений придбати "Електростанцію бензинову ЕСБ-12-ВС-М1" на суму 26 040,00 грн.

15.02.2010 позивач за первісним позовом –ТОВ "Константа" подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з ПКВФ "Світлана-2" заборгованість у розмірі 34 249,91 грн., у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 700,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.02.2010 у справі № 18/233-09 (суддя: Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2010 (колегія суддів: Суховий В.Г., судді – Агрикова О.В., Мазур Л.М.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено; стягнуто з ПВКФ "Світлана-2" на користь ТОВ "Константа" 34249,91 грн. боргу, 349,50 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, відповідач –ПВКФ "Світлана-2" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 23.02.2010 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2010 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення зустрічних позовних вимог. Касаційна скаргу обґрунтована посиланням на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди нежитлового приміщення від 29.04.2005, відповідно до п. 1.1, 1.3 якого ТОВ "Константа" (Орендодавець) передав ПВКФ "Світлана-2" (Орендар), а Орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12 будівлі малярного відділення, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, літера Н, загальною площею 530 кв. м, для здійснення господарської діяльності. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстровано в реєстрі під номером № 873 від 29.04.2005.

Предметом первісного позову є матеріально-правова вимога про стягнення несплачених орендних платежів на підставі пункту 4.3.1 Договору оренди від 29.04.2005, частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України, які з урахуванням встановлених обставин справи та положень ст. ст. 526, 525, 612 Цивільного кодексу України, частин 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України задоволено у повному обсязі. В цій частині судові рішення скаржником не оскаржуються, тому, касаційна інстанція переглядає рішення та постанову в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Предметом зустрічного позову є матеріально-правова вимога про стягнення збитків у розмірі 26 040,00 грн., які було завдано неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом під час дії договору оренди.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що орендодавець ТОВ "Константа" 15.06.2006 без причин та попередження припинило постачання електроенергії до орендованого майна - будівлі малярного відділення, що призвело до заподіяння збитків, а саме, орендар був змушений придбати "Електростанцію бензинову ЕСБ-12-ВС-М1" на суму 26 040,00 грн., що підтверджується копією рахунку № 253 від 27.12.2006 та платіжним дорученням № 7 від 15.02.2007. Водночас, умовами договору оренди, зокрема пунктом 4.1.6., сторони визначили, що Орендодавець (позивач) зобов’язаний забезпечити безперебійне постачання, зокрема, електроенергії, порушення якого передбачає матеріальну відповідальність. В разі ж відсутності вини орендодавця, він звільняється від відповідальності.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків, місцевий господарський суд, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу, або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З Акту про повторне обстеження приміщення від 15.06.2006, проведене за участю спеціаліста з електромонтажних робіт ДП "СПМК-604" по обслуговуванню електромережі в спірному приміщенні, зафіксовано відключення подачі електроенергії шляхом вимкнення рубильника на розподільчій станції, яка належить ВАТ АТП-13004, а отже ТОВ "Константа" є субспоживачем. При цьому, в акті не зазначено про причини такого вимкнення та неможливість увімкнення рубильника та відновлення електропостачання.

Відповідно до частини 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов’язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, те, що, як встановлено судами попередніх інстанцій позивач належними доказами не довів факт протиправної поведінки відповідача, а також враховуючи, що відсутній причинний зв’язко між протиправною поведінкою та заявленими збитками, колегія суддів погоджується з такими висновками про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, з яким ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України пов’язує застосування міри відповідальності до відповідача.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані рішення та постанова в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог є повними, законними та обґрунтованими винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Приватної комерційно-виробничої фірми "Світлана-2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 у справі № 18/233-09 залишити без змін.