Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Житомирського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.10.2010, у зв’язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Кролевець О.А.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" (надалі –ТОВ "ВКФ Спайк") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в Вінницькій філії "ПриватБанк" (надалі –ПАТ КБ "ПриватБанк" в Вінницькій філії "ПриватБанк") про визнання недійсним пункту 4.2 Кредитного договору № 08/05-402 від 2.08.2005.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункту 4.2 Кредитного договору № 08/05-402 від 2.08.2005, суперечить пункту 3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 (z0541-07) , частині 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", частині 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, а тому відповідно до частин 1 та 3 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2010).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.04.2010 у справі № 6/29-10 (суддя: Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 (колегія суддів: Майор Г.І. –головуючий, судді –Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач –ТОВ "ВКФ Спайк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень ст. ст. 2, 47, 49, 56 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", часини 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 02.08.2005 між ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Вінницької філії (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Вінницької філії) (Банк) та Приватним підприємством "Спайк" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 08/05-402 (надалі - Договір), за умовами якого сторони обумовили, що Банк при наявності вільних коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 400 000,00 грн., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абзаці 3 п. 2.1.2 даного Договору, в обмін на зобов’язання позичальника щодо повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

В пункті 1.3 Договору сторони визначили, що термін повернення кредиту встановлений до 31.07.2008. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами 2.3.2, 2.4.1 даного Договору.

За умовами договору, Позичальник зобов’язався погашати цілком до нуля заборгованість на позичковому рахунку, зазначеному в пункті 2.1.1 цього Договору, у термін до 365 днів з моменту її виникнення (п. 2.2.3 Договору). Також, Позичальник зобов’язався здійснити повне погашення кредиту в терміни, передбачені п.1.3. даного Договору (п. 2.2.4 Договору).

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, при порушенні Позичальником будь-якого із зобов’язань по погашенню кредиту, передбаченого пунктами 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.2 даного Договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При встановленні банком в порядку, що передбачений пунктом 2.3.12 Договору, зменшеної відсоткової ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної відсоткової ставки.

Звертаючись з позовом про визнання пункту 4.2 Кредитного договору № 08/05-402 недійсним, ТОВ "ВКФ Спайк" мотивує свої вимоги тим, що зазначений пункт суперечить положенням пункту 3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 (z0541-07) , частині 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" та частині 1 статті 212 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до місцевого господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позові, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункт 4.2 Кредитного договору № 08/05-402 не суперечить пункту 3.5 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) , оскільки зазначені Правила регулюють правовідносини, що виникають із договорів про надання споживчих кредитів споживачам - фізичним особам. Водночас, пункт 4.2. Договору погоджено сторонами спільно, а отже одностороннього порядку збільшення процентної ставки (частина 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" ) не встановлює. При укладанні договору сторонам не було відомо, чи буде позичальником порушене будь-яке із зобов’язань щодо погашення кредиту, тому зміна зобов’язань в частині сплати відсотків, як наслідки порушення зобов’язання, була передбачена сторонами на відкладальних умовах, у відповідності до положень частини 1 ст. 212 та ст. 611 Цивільного кодексу України .

Разом з тим, Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не можуть застосовуватись до спірних відносин, оскільки ВКФ "Спайк" не є споживачем у розумінні Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) та постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 (z0541-07) , а кредит, отриманий позивачем відповідно до умов Кредитного договору № 08/05-402 від 02.08.2005 не є споживчим кредитом, оскільки наданий юридичній особі на цілі, пов’язані з підприємницькою діяльністю, а саме - поповнення обігових коштів.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що позивач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, обставини, які є підставою для визнання недійсним пункт 4.2. Кредитного договору № 08/05-402 від 02.08.2005, згідно з вимогами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи, наведені у касаційному поданні, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційного подання не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, в зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 у справі № 6/29-10 залишити без змін.