Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Фермерське господарство "Гайваронського А. І." звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" про стягнення 2 329 197 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року по справі № 16/28-10 (суддя Загинайко Т. В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року по справі № 16/28-10 (головуючий суддя Лотоцька Л. О., судді Бахмат Р. М., Євстигнеєв О. С.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фермерське господарство "Гайваронського А. І." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 252 ЦК України, ст. ст. 15, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 22, 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів скаржника заперечує, просить залишити в силі оскаржене рішення.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.10.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договорів оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року та 30.03.2008 року позивач набув право оренди на 172 земельні ділянки загальною площею 850,66 га, що розташовані на території Голубівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області, та належать на праві власності фізичним особам-орендодавцям.

Державна реєстрація вказаних договорів вчинена 07.04.2008 року.

Позивач, посилаючись на те, що передані йому в оренду земельні ділянки були восени 2007 року засіяні відповідачем озимими сільськогосподарськими культурами, що позбавило позивача можливості засіяти орендовані земельні ділянки кукурудзою та одержати врожай на суму 2 329 197 грн., просив на підставі ст. 189 ЦК України, ст. 95 ЗК України та ст. 27 Закону України "Про оренду землі" стягнути зазначену суму з відповідача.

Судами встановлено, що на земельні ділянки, передані в оренду позивачу, 12-13.11.2002 року між відповідачем-орендарем та фізичними особами, власниками земельних ділянок, були укладені договори оренди земельної ділянки, державна реєстрація яких вчинена 09.01.2003 року. Зазначені договори діяли по 29.03.2008 року.

Відповідачем в період строку дії вказаних договорів оренди восени 2007 року проведено комплекс робіт по посіву озимих сільськогосподарських культур.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з відсутності вини відповідача в неотриманні позивачем доходів внаслідок незасіяння орендованої землі, що виключає застосування п. "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України, відповідно до якої власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в позові, виходячи з наступного.

Статтею 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 766 цього Кодексу якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Укладаючи договори оренди земельних ділянок, позивач мав бачити, що земельні ділянки засіяні іншими особами, а тому відповідно до зазначених вище норм повинен був вимагати від орендодавців передачі земельних ділянок, вільних для використання.

Проте дій, передбачених зазначеною ст. 766 ЦК України позивачем вчинено не було.

Крім того, судами встановлено, що позивачем підписано акти приймання-передачі землі за договорами оренди, що означає відсутність претензій щодо об'єкту оренди.

Оскільки відповідач не є орендодавцем спірних земельних ділянок до нього не може бути пред'явлено вимоги про відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Гайваронського А. І." залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року по справі № 16/28-10 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.