Б-50/220-09 Про банкрутство фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за заявою такої особи - 12.10.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 грудня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за процедурою, передбаченою ст.ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 року (суддя Усатий В.О.) визнано СПД ОСОБА_2 банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, скасовано арешти накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ніколенка В.О., тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2010 року у справі № Б-50/220-09 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. –головуючий, Горбачова Л.П., Пуль О.А.) відмовлено у задоволенні заяви про відмову від апеляційної скарги представника кредитора ОСОБА_3, апелягційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 року скасовано, провадження у справі припинено.

Арбітражний керуючий Ніколенко В.О. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У грудні 2009 року ФО СПД ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про порушення справи про банкрутство посилаючись на те, що не має можливості задовольнити вимоги кредиторів ФО СПД ОСОБА_4 та ФО СПД ОСОБА_3 у розмірі 344 573, 50 грн. а ні за рахунок майна, а ні за рахунок доходу від підприємницької діяльності, і з підстав передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийняла рішення про звернення до господарського суду. При цьому заявник послалася на те, що внаслідок значної зміни курсу американського долара до гривні та падіння ринку нерухомості (оренди та реалізації) її підприємницька діяльність стала збитковою, наслідком таких обставин стало припинення підприємницької діяльності з відповідним повідомленням 25 листопада 2009 року державного реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник зареєстрований в установленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та веде підприємницьку діяльність (свідоцтво № 218127 Серія В02, від 21 березня 2006 року). Як платник податків фізична особа –підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. Крім того, боржник є суб’єктом спрощеної системи оподаткування, не веде обліку доходів та витрат, не складає бухгалтерського балансу. Підприємництво боржника полягає у посередницькій діяльності, наданні в оренду приміщень, консультативних, рекламних, маркетингових та інших видах послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржником 2 квітня 2008 року з ФОП ОСОБА_4 було укладено договір підряду на виконання ремонтно - оздоблювальних робіт у нежитлових приміщеннях боржника.

Строк дії договору підряду визначено до 25 червня 2008 року, цієї ж дати підписано акт здачі - прийняття виконаних робіт, у якому зазначено, що вартість робіт становить 97 745 грн. Порядок оплати –протягом трьох днів з моменту підписання акту здачі - прийняття виконаних робіт. У зв’язку з несплатою виконаних робіт 26 грудня 2008 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до ФОП ОСОБА_1 з вимогою сплатити заборгованість за зазначеним договором підряду на вказану вище суму (т. 1 а.с. 33-37).

З договору позики, укладеного 17 листопада 2008 року укладеного між між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1, вбачається, що боржником у даній справі було позичено кошти у сумі 240 000 грн. для проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні зі строком повернення до 17 лютого 2009 року. Вказана мета позики зазначена у розписці про отримання 17 листопада 2008 року ФОП ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 240 000 грн. та у договорі позики (т. 1 а.с. 38-39).

Неплатоспроможність, це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності (абз. 2 с. 1 Закону).

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 2 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися у місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Судом першої інстанції встановлено, що наявні у боржника активи знаходяться під обтяженням та на них не може бути звернуто стягнення, і тому вони не можуть бути використані для погашення будь-якої заборгованості, крім тієї, яку вони забезпечують, зокрема, для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності. Загальний обсяг заборгованості боржника перед кредиторами строк погашення якої настав, складає 344 573, 50 грн., виникла заборгованість із зобов'язань пов'язаних із здійсненням ФО СПД ОСОБА_1 підприємницької діяльності, вказана заборгованість повністю визнається боржником.

Вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що вимоги кредиторів до боржника виникли за договором підряду укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 та ФО СПД ОСОБА_4, та за договором позики, укладеним між боржником та ФО СПД ОСОБА_3 Із майна боржник має квартиру, оціночною вартістю 268 730 грн., яка є предметом застави за кредитним договором з ЗАТ "ОТП Банк", і нежитлові приміщення, оціночною вартістю 496 630 грн., які є предметом іпотеки за кредитним договором з ЗАТ "ОТП Банк".

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився та вказав, що господарський суд повинен був встановити неспроможність боржника виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; та якщо при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Проте боржником належним чином не доведено того факту, що при його ліквідації не у зв’язку з процедурою банкрутства буде неможливим задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, місцевим господарським судом не встановлено ознак неплатоспроможності боржника і оскільки неповно з’ясовано усі обставини стосовно відносин між боржником і кредиторами провадження у справі про банкрутство порушено безпідставно.

Однак такі висновки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Обґрунтовуючи постанову суд апеляційної інстанції також послався на приписи Закону (2343-12) зазначивши, що факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами (виконавчими або іншими розрахунковими, на підставі яких здійснюється списання коштів).

При цьому апеляційний господарський суд не врахував, що із заявою про визнання банкрутом на підставі ст. 47 - 49 Закону звернувся боржник і зазначив, що повністю визнає вимоги кредиторів строк виконання яких настав.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на відсутність документів, що підтверджують безспірність вимог, зокрема, за відсутності виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, як це визначено п.3 ст. 6 Закону також є безпідставними, оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство звернуся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, а тому не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2009 року у справі № 5/65-09.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що отримавши 17 листопада 2008 року кошти за договором позики у ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_1 мала можливість погасити заборгованість ФОП ОСОБА_4, колегія суддів також не може визнати правильними, оскільки вони суперечать обставинам про цільове призначення позики, зазначене у договорі, до того ж є втручанням у підприємницьку діяльність фізичної особи –підприємця.

За наведених обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції достатньо повного і об'єктивно встановив обставини справи, належно оцінив зібрані у справі докази, дав відповідну правову оцінку встановленим обставинам і прийняв постанову про визнання боржника банкрутом, оскільки встановив неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності.

Суд апеляційної інстанції свої висновки зробив без належного врахування загальних положень і особливостей банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина та наведених вище обставин даної справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 скористався своїм правом і відмовився від апеляційної скарги до винесення постанови. Суд апеляційної інстанції відмови не прийняв, і приймаючи рішення враховував доводи апеляційної скарги та виходив з власних належно необґрунтованих висновків про порушення прав кредиторів і безпідставне порушення справи про банкрутство боржника ФО СПД ОСОБА_1

Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята в порушення наведених вище норм матеріального права та вимог ст. 43 ГПК України і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції –залишенню без змін.