Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням від 18.03.2010 господарського суду м. Києва (суддя: Шевченко Е.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на пам’ятку архітектури національного значення –Палац О.Рум’янцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області. Витребувано з володіння Чернігівської обласної ради пам’ятку архітектури національного значення –Палац О. Рум’янцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області та передано до державної власності в особі Кабінету Міністрів України.

Постановою від 01.06.2010 Київського апеляційного господарського суду (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Вербицька О.В., Буравльов С.І.) рішення від 18.03.2010 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Чернігівська обласна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, Закон України "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" (3600-09) , ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року за №970 (970-63-п) "Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР" встановлено, що Палац О. Рум’янцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, перебуває на державному обліку під № 856 як пам’ятка архітектури національного значення.

Пунктом 2 зазначеної постанови, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих зобов’язані забезпечити належну охорону і збереження відповідних пам’ятників архітектури.

Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 за № 231 "Про передачу пам’яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації" затверджено перелік нерухомих пам’яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого був включений Палац О. Рум’янцева –Задунайського.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" (чинний до 12.07.2000 року), пам’ятки історії та культури перебувають у власності держави, відчуження пам’яток історії та культури дозволяється з обов’язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам’яток.

Спеціально уповноваженим державним органом щодо охорони пам’яток архітектури і містобудування, відповідно до ст. 7 зазначеного закону та Положення про Державний комітет Української СРСР у справах будівництва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 13.02.1986 за № 48 (48-86-п) - є Державний комітет та його органи на місцях.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (2245-15) передбачено, що об’єкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам’яток історії та культури" (3600-09) , до вирішення питання про їх включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України вважаються пам’ятками відповідно національного та місцевого значення.

Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що об’єкт культурної спадщини до вирішення питання про внесення його до Державного реєстру нерухомих пам’яток України підлягає охороні відповідно до вимог цього закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" –державне управління у сфері культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України.

Статтями 13, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки. Об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками (за винятком пам’яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління чи іншій юридичній або фізичній особі лише за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з п.25 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", Положення про Міністерство культури і туризму України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1566 (1566-2006-п) , Положення про державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 року № 336 (336-2006-п) повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини виконує Міністерство культури і туризму України, вказані повноваження у складі позивача 3, зокрема виконує Державна служба з питань національної культурної спадщини.

Відповідно до порядку, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 (285-80-п) "Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків та споруд" - передача майна у комунальну власність передбачала обов'язкове погодження такої передачі з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР та органом уповноваженим управляти державним майном.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) передбачено, що державне майно України, крім майна, що належить до комунальної власності, є загальнодержавною власністю.

Зазначеною постановою також затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), проте, Палац О. Рум’янцева-Задунайського у нього внесено не було.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Зазначеним Законом встановлено заборону на приватизацію об'єктів загальнодержавного значення, зокрема об'єктів архітектури загальнонаціонального значення.

Господарські суди дійшли висновку, що Палац є пам’яткою містобудування та архітектури загальнодержавного, національного значення та перебуває у власності держави.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", ст. 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" функції у сфері управління об’єктами державної власності віднесено до повноважень Кабінету міністрів України.

Згідно п.3, п. 5., п. 6 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 26.06.1996 (678-96-п) , чинного на час прийняття розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 231 "Про передачу пам'яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації", яким Палац було передано до комунальної власності, передача державного майна із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць мала здійснюватись лише за згодою Кабінету Міністрів України. Пропозиція про передачу об'єкта до комунальної власності направляється Міністерству економіки України, а сама передача оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими особами. Органи, до сфери управління яких передано майно, у двотижневий термін з дня підписання акта приймання-передачі зобов'язані повідомити про це відповідні державні органи.

Господарськими судами встановлено, що передача Палацу О. Рум'янцева-Задунайського у комунальну власність була здійснена Чернігівською обласною радою без відповідної згоди Кабінету Міністрів України .

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 за № 2471-Х11 (2471-12) "Про право власності на окремі види майна", набуття права власності на об’єкти, що перебувають на державному обліку як пам’ятки історії та культури, можливо лише з відповідного дозволу Мінкультури, Мінінвестбуду (правонаступник Мінрегіонбуд) і Головархіву України .

Отже, господарські суди дійшли обгрунтованого висновку, що Палац є пам’яткою містобудування та архітектури загальнодержавного, національного значення та належить до власності держави. Передбаченого законодавством дозволу на отримання згоди на відчуження з державної власності пам’ятки архітектури національного значення відповідачем отримано не було.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, господарські суди також дійшли правомірного висновку, що Палац О. Рум'янцева –Задунайського - є загальнодержавною власністю та підлягає витребуванню з незаконного володіння Чернігівської обласної ради і передачі до державної власності в особі Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 01.06.2010 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 21/32 залишити без змін.