32/125 Про стягнення заборгованості за Договором субпідряду по будівництву житлового будинку - 06.10.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство (надалі –"ВАТ") "Трест Київспецбуд" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про стягнення основного боргу в сумі 1 919 144,40 грн., 546 772,13 грн. пені, 320 922,19 грн. інфляційних втрат, 73 663,60 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами зобов’язань зі своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за Договором субпідряду № 3 на будівництво житлового будинку № 8 на ж/м Позняки, 2 мрн. від 30.09.2007 р. та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 525, 526, 625, 879, 882, 886 ЦК України та ст.ст. 173, 188, 193, 322 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" основний борг в сумі 1 919 144,40 грн., 227 983,32 грн. пені, 306 525,75 грн. інфляційних втрат, 72 677,74 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову мотивоване порушенням відповідачем зобов’язань за договором та норм ст.ст. 525, 526 ЦК України, наявністю підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України. Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог суд послався на неправильне обрахування позивачем заявлених до стягнення сум.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. (судді Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., Алданова С.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована нормами ст.ст. 651, 654 ЦК України та тим, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу перевищує розмір встановленої суми проектно-кошторисної документації, а також відсутністю таких, що відповідають ст.ст. 32- 34 ГПК України, доказів надання згоди відповідачем на внесення змін до проектно-кошторисної документації.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ВАТ "Трест Київспецбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм ст.ст. 530, 625, 878, 882 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 332 ГК України під час прийняття оскаржуваного судового акту, що призвело до недотримання норм ст. 43 ГПК України.

Поряд з позивачем до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", яке просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. в частині відображення в мотивувальній частині вказаної постанови встановленої судом апеляційної інстанції обставини про те, що уповноваженою особою від відповідача на підставі Статуту є керівник ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" Кочерга Василь Михайлович.

Крім того, відповідач просить змінити оскаржувану постанову в частині відображення в її мотивувальній частині посилання на ч. 3 ст. 321 ГК України.

Вимоги касаційної скарги ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" мотивовані порушенням ст. 43 ГПК України та неправильним застосуванням норм ч. 3 ст. 321 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2010 р. зазначені касаційні скарги призначені до розгляду 05.10.2010 р.

05.10.2010 р. судом оголошено перерву до 06.10.2010 р. для підготовки вступної та резолютивної частини постанови, про що повідомлено представників як позивача, так і відповідача. Втім, позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції 06.10.2010 р.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 03.09.2007 р. між ВАТ "Трест Київспецбуд" (субпідрядник) та ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" (підрядник) укладено Договір субпідряду № 3 на будівництво житлового будинку № 8 на ж/м Позняки, 2 мрн. (надалі –"Договір").

Судами з’ясовано, що Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, визначення якого містять ст. 875 ЦК України та ст. 318 ГК України.

Так, згідно норм ч. 1 ст. 875 ЦК України, згідно яких за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Аналогічні норми містить і ст. 318 ГК України, згідно якої за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Статтею 838 ЦК України унормовано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Можливість залучення підрядником за згодою замовника до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, закріплена і в ч. 2 ст. 319 ГК України. Даними нормами також встановлено відповідальність підрядника перед замовником за результати роботи субпідрядників. При цьому підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

У відповідності до даних норм законодавства сторони у п. 1.1. Договору погодили, що підрядник доручає, а субпідрядник зобов’язується своїми силами та засобами виконати комплекс робіт по монтажу, пуску та регулюванню внутрішніх санітарно-технічних систем (надалі –"Роботи") при будівництві "Житлового будинку № 8 на житловому масиві Позняки, 2 мрн." (надалі –"Об’єкт").

Згідно норм ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, серед іншого, у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Нормами ч. 1 ст. 321 ГК України також встановлено, що у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Частина 2 зазначеної статті передбачає визначення вартості робіт за договором підряду (компенсації витрат підрядника та належної йому винагороди) складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Поряд з цим, ст. 877 ЦК України закріплює, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Так, сторони погодили, що під будівництвом Об’єкта розуміється будівництво відповідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією і технічною характеристикою на будинку та своєчасне введення в експлуатацію (п. 1.2. Договору).

У пункті 3.1. Договору сторонами закріплено, що вартість робіт за Договором орієнтовно складає 16 293 337,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 715 556,00 грн.), а вартість матеріалів поставки замовника –1 040 556,00 грн. з ПДВ, і ця сума є договірною ціною.

При цьому, згідно п. 3.2 Договору, договірна ціна за договором є приблизною і підлягає обов’язковому перепогодженню після передачі комплектної проектної документації, затвердженої в установленому порядку. На обсяги робіт складаються локальні кошториси, визначається договірна ціна згідно діючих ДБН. Характер договірної ціни –приблизна (п. 3.3. Договору).

Стаття 878 ЦК України закріплює право замовника вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість робіт по спорудженню Об’єкту згідно проектно-кошторисної документації становить 15 286 989,00 грн. Позивач згідно умов Договору виконав роботи на суму 16 041 077,60 грн.

Апеляційним судом з’ясовано, що відповідач на виконання взятих за Договором зобов’язань частково оплатив роботи на суму 12 518 047,67 грн. Крім того, 1 081 232,47 грн. відповідачем перераховано позивачу відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. у справі № 31/17.

В той же час, ч. 2 ст. 878 ЦК України, передбачає, що внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Дані норми кореспондують з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

В той же час, норми ч. 3 ст. 321 ГК закріплюють, що у разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.

Враховуючи дані норми законодавства, а також зазначені вище положення п. 3.2. Договору, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не погоджувались зміни до проектно-кошторисної документації щодо робіт, вартість яких складає 1 919 144,40 грн., які заявлені до стягнення позивачем.

Даним спростовується висновок суду першої інстанції про те, в спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вчасного та повного виконання передбачених Договором робіт є підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт або документальне підтвердження факту надсилання або вручення виконавцем замовнику таких актів.

Так, місцевим господарським судом зазначено, що виконавши завершальну частину робіт, позивач склав і підписав акти приймання виконаних підрядних робіт і направив їх відповідачу.

При цьому суд першої інстанції послався на норми ч. 4 ст. 882 ЦК України та зазначив, що позивач належним чином виконав передбачені Договором роботи, а саме - за роботи, передбачені переліченими вище актами приймання виконаних робіт.

Однак, судом не враховано відсутність погодження сторонами змін до проектно-кошторисної документації та внесення відповідних змін до Договору, на якому ґрунтуються господарські відносини між позивачем та відповідачем, що виключає наявність відповідного зобов’язання у відповідача, а відтак і підстави для застосування норм ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Твердження ВАТ "Трест Київспецбуд", викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду.

Розглянувши вимоги касаційної скарги, поданої ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", колегія суддів зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам ст. 1119 ГПК України та виходять за межі повноважень касаційної інстанції.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 – 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" та Відкритого акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" залишити без задоволення.