9901/21/19 Про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодуванням моральної шкоди - 09.07.2019 Прийняття

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодуванням моральної шкоди,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України ОСОБА_6 (далі - Відповідач), у якій, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В. від 18 січня 2019 року, просив:

1) визнати бездіяльність Президента України ОСОБА_6 щодо залишення заяви Позивача від 14.11.2018 про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України, без задоволення, - протиправною;

2) зобов`язати Президента України ОСОБА_6 здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:

2.1) об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в заяві від 14.11.2018 р. факти: відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень: № 12012080140000274, № 12013080140004456, № 12015030140004534, № 42017081280000031, № 42018081280000138 та невиконання ними судових рішень винесеними слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень;

2.2) поновити Позивачеві право доступу до правосуддя та обов`язковість судових рішень, передбачене статтею 21 КПК України та статтею 55 Конституції України, з чинних кримінальних проваджень;

2.3) особисто письмово повідомити Позивача про результати перевірки його заяви від 14.11.2018 та про суть прийнятого ним рішення;

3) стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає таке:

- заява Позивача від 14.11.2018 р. про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, Президентом України ОСОБА_6 залишена без задоволення і направлена апаратом РНБО України на розгляд в Адміністрацію Президента України;

- на час подання позовної заяви демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, Президентом України не здійснений. Заходи щодо забезпечення поновлення порушених прав Позивача, викладених Позивачем в заяві від 14.11.2018 р. Президентом України не вжиті;

- з 14.11.2018 р. з моменту подання Позивачем заяви на ім`я Президента України ОСОБА_6 і по теперішній час не одна процесуальна дія з вищезазначених кримінальних справ з метою виконання судових рішень, винесених слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень, органами Національної поліції в Запорізькій області не проведена. Не одне судове рішення з вищезазначених кримінальних проваджень органами досудового розслідування Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області не виконане.

Стислий виклад заперечень відповідача

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив таке:

- розгляд заяви Позивача від 14 листопада 2018 року правомірно організовано Адміністрацією Президента України. Після опрацювання звернення Позивача було встановлено, що вирішення порушених у ньому питань не належить до компетенції Президента України. Вирішення питань, порушених у зверненні Позивача належать до компетенції Міністерства внутрішніх справ України.

Заява Позивача від 14 листопада 2018 року у п`ятиденний строк була перенаправлена Адміністрацією Президента України на розгляд до Міністерства внутрішніх справ за належністю із одночасним повідомленням про це ОСОБА_1 .

Тому, представник відповідача вважає, що організація розгляду звернення Позивача, яке надійшло до Адміністрації Президента України 21 листопада 2018 року, відбулася в силу законодавчо встановленого механізму. У відзиві також зазначається, що звернення Позивача розглянуто Адміністрацією Президента України у порядку та спосіб, визначений Конституцією та законами України, під час розгляду цього звернення та за результатами такого розгляду неправомірних дій або бездіяльності Президентом України допущено не було;

- вимога зобов`язати Президента України здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України є втручанням в дискреційні повноваження Президента України, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та суперечить повноваженням адміністративного суду;

- ОСОБА_1 у своєму позові не довів наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Враховуючи викладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Заяви, клопотання учасників справи

27 травня 2019 року Судом отримано заяву Позивача про процесуальне правонаступництво та уточнення позовних вимог. У заяві ОСОБА_1 просить Суд вимоги його позовної заяви від 08.01.2019 р. читати у такій редакції:

1) визнати бездіяльність Президента України - голови Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_6 щодо залишення без задоволення заяви Позивача від 14.11.2018 про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України, - протиправною;

2) зобов`язати Президента України - голову РНБО України Зеленського В.О. здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:

3) стягнути з держави Україна (з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України) на користь Позивача кошти в сумі 5 000 000 гривень 00 копійок, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Президента України - голови РНБО України ОСОБА_6 .

Судом у задоволенні заяви про процесуальне правонаступництво відмовлено.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у судовому засіданні позов заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд заслухав пояснення Позивача, відповідача, дослідив надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і з`ясував таке.

14.11.2018 р. Позивачем на ім`я Президента України ОСОБА_6., як голови Ради національної безпеки і оборони України, в порядку, передбаченому правилами Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , подана заява про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України у сфері національної безпеки і оборони України, а саме: про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю Національної поліції України щодо суворого додержання органами Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень № 12012080140000274, № 12013080140004456, № 12015030140004534, № 42017081280000031 і безумовного виконання ними судових рішень, винесеними слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень.

У позовній заяві Позивач стверджує, що порушення органами Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень: № 12012080140000274, № 12013080140004456, № 12015030140004534, № 42017081280000031 і невиконання ними судових рішень, винесених слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень, викладені ним в заяві від 14.11.2018 р., підтверджуються листом-відповіддю прокуратури Запорізької області від 05.112018 р. № 04/2/2-1750-00, за підписом прокурора Запорізької області Романова В.П., спрямованого на адресу ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що викладені в його заяві питання: порушення органами державної влади України його прав і свобод України є предметом цивільного контролю, визначеного статтею 4 Закону України "Про Національну безпеку України" мають розглядатися Президентом України за безпосередньої участі членів Ради національної безпеки і оборони України. Підстави для відмови Позивачеві в розгляді його заяви Президентом України за безпосередньої участі членів РНБО України, у Президента України ОСОБА_6 - відсутні.

Однак, як вказує Позивач, його заява від 14.11.2018 р. про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, Президентом України ОСОБА_6 залишена без задоволення і направлена апаратом РНБО України на розгляд в Адміністрацію Президента України.

Демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України Президентом України не здійснений. Заходи щодо забезпечення поновлення порушених прав ОСОБА_1, викладених ним у заяві від 14.11.2018 р. Президентом України не вжиті. Конституційне право людини і громадянина України на судовий захист відповідачем не поновлено. Матеріали результатів перевірки звернення Позивачеві відповідачем не надавалися.

З 14.11.2018 р. з моменту подання Позивачем заяви на ім`я Президента України ОСОБА_6 не одна з процесуальних дій з кримінальних справ за метою виконання судових рішень, винесених слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень, органами Національної поліції в Запорізькій області не проведена. Не одне судове рішення з кримінальних проваджень органами досудового розслідування Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області не виконано.

Отже, по суті, у заяві 14.11.2018 р. Позивач звертається до Президента України ОСОБА_6 із скаргою на органи Національної поліції України щодо суворого додержання ними законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень і безумовного виконання судових рішень винесеними слідчими з кримінальних проваджень.

Так скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Тому, Оцінивши фактичні обставини справи, спірні правовідносини між Позивачем і Відповідачем, норми законодавства, які регулюють ці відносини, Суд робить висновок, що утворилися відносини щодо звернення ОСОБА_1 до представника публічної влади, рішення щодо яких він і оспорює у Суді.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Жодних доказів, якими доводяться позовні вимоги Позивача - ним не подано, що свідчить про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 :

- визнати бездіяльність Президента України ОСОБА_6 щодо залишення заяви Позивача від 14.11.2018 про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України, без задоволення, - протиправною;

- зобов`язати Президента України ОСОБА_6 здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України;

- забезпечення конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, - Суд вказує на таке.

Зміст та особливості демократичного цивільного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України урегульовані нормами Закону України "Про національну безпеку України" (2469-19) . Так, відповідно до статті 4 цього Закону у межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , щодо сектору безпеки і оборони здійснюється демократичний цивільний контроль.

Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського контролю.

Прозорість передбачає повне розкриття фінансової інформації щодо функціонування сектору безпеки та оборони з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів з урахуванням вимог Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) .

Предметом цивільного контролю є:

1) дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони;

3) стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період;

4) ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони.

У статті 5 Закону України "Про національну безпеку України" передбачено, що відповідно до статей 106 і 107 Конституції України Президент України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Натомість Позивач, ОСОБА_1 у своїй у позовній заяві вимагає вчинення дій, які не належать до предмету здійснення демократичного цивільного контролю, урегульованого Законом України "Про національну безпеку України" (2469-19) .

Щодо забезпечення Позивачеві конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, - слід зазначити таке. Слід звернути увагу, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). Як роз`яснив Конституційний Суд України, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року № 18/1206-97, № 18/1207-97, № 18/1208-97, № 9-зп).

Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_9 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ст. 124 Конституції України).

Як закріплено ст.ст. 1, 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, як випливає із такого аналізу норм Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тлумачення Конституційного Суду України, здійснення конституційного права людини і громадянина України Позивача на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, покладається на суди. Тому позовна вимога ОСОБА_1 до Президента України щодо забезпечення Позивачеві конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України також Судом оцінюється критично і не може бути задоволена.

Відповідно, Суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог Позивача ОСОБА_1 щодо:

- визнання бездіяльність Президента України ОСОБА_6 щодо залишення заяви Позивача від 14.11.2018 про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України, без задоволення, - протиправною;

- зобов`язання Президента України ОСОБА_6 здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України;

- забезпечення конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, -

слід відмовити повністю.

Оцінюючи позовну вимогу Позивача щодо стягнення на його користь коштів у сумі 5 000 000 гривень 00 копійок на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Відповідача, Суд вказує на таке.

Отриманню беззаперечного висновку про заподіяння моральної шкоди має передувати така взаємообумовлена послідовність:

- ухвалення рішення, вчинення дії, допущення факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень, яким порушено права, свободи, інтереси;

- настання негативних наслідків (заподіяння) шкоди від ухваленого рішення, вчиненої дії, допущеного факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень;

- існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією, бездіяльністю й заподіяною особі шкодою.

Слід звернути увагу, по-перше, що заподіяння шкоди має підтверджуватися належними і допустимими доказами і, по-друге, відшкодування про яке заявляє позивач має бути співрозмірним заподіяній шкоді.

Аналізуючи обставини справи за участю Позивача, матеріали адміністративної справи, Судом виявлено, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів і не доведено у судовому засіданні заподіяння йому шкоди Відповідачем, порушення прав, свобод, інтересів Позивача, не доведено протиправність рішень, дій, бездіяльності Відповідача, настання за їх наслідками для себе негативних наслідків.

Тому, заявлена позовна вимога Позивача про стягнення на його користь коштів у сумі 5 000 000 гривень 00 копійок на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Відповідача Судом визнається необґрунтованою і у її задоволенні слід відмовити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Зважаючи на те, що спірні відносини по своїй суті є відносинами щодо звернення до представника публічної влади, Судом для їх належної оцінки оцінено й застосовано відповідні норми Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Так, ст. 1 цього Закону України передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Дія Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", ""Про виконавче провадження" (ст. 12 Закону України "Про звернення громадян").

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ст. 7 Закону України "Про звернення громадян").

Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодуванням моральної шкоди, крім інших нормативних актів, посилається на норми законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", "Про Національну безпеку України", "Про Раду національної безпеки України", "Про Національну поліцію України", Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , Цивільного кодексу України (435-15) .

Слід звернути увагу, що норми цих нормативних актів не можуть бути застосовані Судом до спірних правовідносин, оскільки ці правовідносини - є відносинами, які сформувалися між громадянином і представником публічної влади внаслідок поданого звернення цим громадянином. Відносини щодо звернення громадянами України до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб регулюються Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Так Закон України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (преамбула Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) ).

Натомість, предметом правового регулювання нормативних актів на які посилається Позивач є:

- Закон України "Про судоустрій і статус суддів" - організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд;

- Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (5207-17) - визначення організаційно-правових засад запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина;

- Закон України "Про національну безпеку України" (2469-19) - відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.

Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони;

- Закон України "Про Раду національної безпеки України" - визначення правових засад організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції;

- Закон України "Про Національну поліцію України" (580-19) - визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України;

- Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17) - визначає порядок кримінального провадження на території України (ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України);

- Цивільний кодекс України (435-15) - регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 Цивільного кодексу України).

Мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу

Судом оцінено спірні правовідносини й внаслідок їх аналізу зроблено висновок, що Відповідач діяв відповідно до таких принципів (ч. 2 ст. 2 КАС України):

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладений аналіз фактичних обставин справи, спірних правовідносин, їх правове регулювання, Суд приходить до висновку про обґрунтованість і законність здійснення повноважень Відповідачем й відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача - ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення у спосіб, на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України, а позовні вимоги - є необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодуванням моральної шкоди - відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.