Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

(в судовому засіданні представники сторін не з'явились)

в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про визнання банкрутом ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація" (далі –боржника), яку було порушено ухвалою суду від 29.10.2009 року за заявою ЗАТ "Компанія "Райз" (далі –ініціюючий кредитор), за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Закону).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 18.11.2009 року визнано розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 331 090,42 грн., зобов'язано його за власний рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України (газета "Голос України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування; призначено у справі № 15/457-Б розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича; доручено розпоряднику майна у строк до 18.01.2010 року скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника; призначено попереднє засідання суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2009 року залишено без змін. При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність безспірних грошових вимог відповідно до статті 1 Закону в ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2009 року та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник доводив незаконність порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки боржником до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було виконано грошові вимоги ініціюючого кредитора, заявлені як підстава для порушення провадження у справі про банкрутство.

08.09.2010року скаржником подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості участі в судовому процесі представнику скаржника. Ухвалами суду 08.08.2010 року та 22.09.2010 року розгляд справи двічі відкладався,однак представники учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника позивача, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно із частиною 4 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Відповідно до частини З статті 6 Закону ознаками неплатоспроможності боржника справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Положеннями статті 1 Закону (абзац 8) дано визначення поняття безспірності вимог кредиторів, як таким, що визнані боржником та іншим вимогам кредиторів, підтвердженим виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, законодавець визначає ознаки безспірності грошових вимог кредитора, які реально існують на момент порушення провадження у справі та не передбачає можливості порушення провадження у справі щодо грошових вимог, які припинили своє існування відповідно до норм цивільного законодавства, зокрема, є прощеними, припиненими виконанням чи з інших підстав.

Судами встановлено, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 1 331 090,42 грн. випливають з Договору №04-03П від 04.03.2008року згідно якого ініціюючий кредитор поставив боржнику сільськогосподарську техніку (трактор John Deere 8530), а боржник зобов'язувався оплатити його вартість.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі N 37/38, стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора 920 800,00 грн. основного боргу, 31 483,79 грн. пені, 276 240,00 грн. збитків, 26 236,49 грн. відсотків за користування коштами, 63 034,19 грн. відсотків за користування кредитом, 13 177,95 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили, на його виконання було видано наказ, який подавався до виконання в органи виконавчої служби та по якому 27.05.2009року було відкрито виконавче провадження (том 1, а.с. 10-24). Суди дійшли висновку, що оскільки боржником не надано доказів закриття виконавчого провадження такі вимоги є безспірними та достатніми для порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд не перевірив доводів боржника про припинення зобов'язань по Договору №04-03П від 04.03.2008року, згідно якого виникли грошові вимоги ініціюючого кредитора. Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №416 від 30.12.2008року та № 86 від 20.11.2009року боржником оплачено заборгованість згідно Договору №04-03П від 04.03.2008року за трактор John Deere 8530 на загальну суму 1 331 090,42грн. (том 1, а.с. 86), яка є загальною сумою грошових вимог ініціюючого кредитора. Розрахунок на суму 991985,12грн. мав місце до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому законодавець не пов'язує припинення зобов'язання з обставинами постановлення чи виконання судового рішення про стягнення коштів за таким зобов'язанням.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про дійсність зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором, як такого, що підтверджене чинністю судового рішення у справі N 37/38 від 10.03.2009 року, є необґрунтованими та суперечать положенням статті 599 ЦК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, як таких, що повинні випливати з існуючих на момент порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язань боржника перед ініціюючим кредитором. У зв'язку з зазначеним, постановлені ухвалу підготовчого судового засідання та постанову апеляційного суду слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду в підготовчому засіданні.

При новому розгляді справи суду належить перевірити обставини припинення грошового зобов'язання згідно Договору №04-03П від 04.03.2008року до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі N 37/38, перевірити обставини можливого перегляду рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року у справі N 37/38 за нововиявленими обставинами, перевірити розмір та склад грошових вимог ініціюючого кредитора, які залишились після припинення грошового зобов'язання шляхом проведення розрахунку згідно платіжного доручення №416 від 30.12.2008року. Також суду належить встановити обставини правомірності задоволення грошових вимог ініціюючого кредитора згідно платіжного доручення № 86 від 20.11.2009 року в час здійснення провадження у справі про банкрутство та з урахуванням введеного пунктом 7 ухвали суду від 29.10.2009 року мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів.

Доводи скаржника про порушення судами положень статті 52 Закону колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ухвалою суду від 29.10.2009 року провадження у справі порушено за загальною процедурою та оскаржувані судові акти приймалися за загальною процедурою, без застосування особливостей згідно статті 52 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року та ухвала господарського суду міста Києва від 18.11.2009 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, є такими, що підлягають скасуванню, а справа № 15/457-Б направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ЗАТ "Міжнародна агропромислова корпорація" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2009року року скасувати.

3. Справу № 15/457-Б передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.