52/606 Про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням зобов’язань з оплати послуг переробки природного газу та транспортування теплової енергії за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії - 05.10.2010 Прийняття

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.10.2010, у зв’язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В., Кролевець О.А.

У вересні 2010 року позивач - Лозівське комунальне підприємство "Теплові мережі" (надалі –ЛКП "Теплові мережі") звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі –ДП "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України") про стягнення 156 291,77 грн. заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати послуг переробки природного газу та транспортування теплової енергії за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-435 від 01.10.2005.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі № 52/606 (суддя: Чебикіна С.О.) позов задоволено; стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ЛКП "Теплові мережі" 156291,77 грн. боргу, 1562,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 у справі № 52/606 (колегія суддів: головуючий –Баранець О.М, судді – Зеленін В.О., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2010 у справі № 52/606 скасовано та прийнято нове рішення; у позові відмовлено повністю; стягнуто з ЛКП "Теплові мережі" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 781,46 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач –Лозівське комунальне підприємство "Теплові мережі" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2010 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та порушення процесуальних норм, оскільки надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, які виникли з договору № 17/05-435 від 01.10.2005, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.10.2005 між ДП "Газ-тепло" (Замовник) та Лозівським комунальним підприємством "Теплові мережі" (Підрядник) укладений договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-435, відповідно до умов якого підрядник за завданням замовника зобов’язується на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов’язується прийняти готову продукцію та оплатити підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів.

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє в частині надання послуг з 01.10.2005 до 30.09.2006, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання (п. 15.1 Договору).

Замовник оплачує за актом, зазначеним в пункті 9.1 Договору ціну робіт з наданих підрядником послуг у розмірі та порядку, встановленому договором (п. 8.3 договору).

Відповідно до пункту 9.1 Договору підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами в додатку №5 до договору.

В пункті 9.2 Договору передбачено, що з метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень ст. 10 цього Договору, замовник перераховує підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку № 260024037 в ВАТ "Мегабанк", відкритого на виконання умов підпункт 5.1 ст. 5 Договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатку № 4 до Договору.

Грошові кошти, зазначені в пункті 9.2 Договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії (п. 9.2.1. Договору).

Крім того, 01.10.2005 між ДП "Газ-тепло" (Комітент) та Лозівським комунальним підприємством "Теплові мережі" (Комісіонер) укладений договір комісії № 12/05-436, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов’язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього Договору, зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Пунктом 5.1 Договору комісії передбачено, що оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами на зазначений в договорі рахунок комітента.

Згідно пункту 2 Додатку № 4 до Договору комісії № 12/05-436 від 01.10.2005, Лозівське комунальне підприємство "Теплові мережі" та ДП "Газ-тепло", з урахуванням складових планових витрат на виробництво готової продукції, домовились про наступний порядок розподілу грошових коштів, що надходять на розподільчий рахунок ДП "Газ-тепло" на виконання п. 5.1 Договору комісії № 12/05-436 від 02.10.2005:

- 52,50 відсотків щоденно перераховуються на поточний рахунок ДП "Газ-тепло", в тому числі: 5,56 відсотків за послуги з транспортування природного газу мережами ВАТ з газопостачання та газифікації та 0,90 відсотків за послуги з транспортування мережами ДК "Укртрансгаз"або ДК Укргазвидобування";

- 48,50 відсотків у відповідності з п. 9.2 договору № 17/05-435 від 01.10.2005р. щоденно перераховується на поточний рахунок підприємства Лозівське комунальне підприємство "Теплові мережі".

Місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору комісії позивач прийняв від відповідача та реалізував теплову енергію на суму 5 626 258,77 грн., на рахунок відповідача перераховано 5 555 823,78 грн., а несплачену заборгованість у сумі 70 434,99 грн. стягнуто з комісіонера (позивача) на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2009 у справі № 33/90-09.

Також, на підставі договору № 17/05-435 від 01.10.2005 позивач в період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року, надав відповідачу послуги з переробки природного газу та транспортування теплової енергії на загальну суму 3 668 646,38 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідач надані послуги по договору № 17/05-435 від 01.10.2005 оплатив частково в сумі 3 512 354,61 грн., а саме: 262 354,61 грн. через ВАТ "Мегабанк", що підтверджується реєстром документів ПАТ "Мегабанк" та 3 250 000,00 грн. по взаємозаліку між сторонами, що підтверджується заявами про залік зустрічних однорідних вимог від 31.08.2006 на суму 450 000,00 грн., від 31.03.2006 на суму 1 000 000,00 грн., від 30.04.2006 на суму 1 000 000,00 грн., від 31.05.2006 на суму 800 000,00 грн., несплаченим залишився борг у розмірі 156 291,77 грн.

За таких обставин та враховуючи положення частини 2 ст. 230, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання з надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, а відповідач виконав не належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуги та має перед позивачем заборгованість у сумі 156 291,77 грн., тому позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 156 291,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не враховано положення ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України, якими визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Також, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки пункту 9.2. Договору, яким визначено, що з метою забезпечення розрахунку із Підрядником за виконанні роботи з переробки природного газу транспортування теплової енергії з врахуванням ст. 10 цього Договору, Замовник перераховує Підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку, відкритого на виконання умов пункту 5.1 ст. 5 Договору комісії № 12/05-436 від 01.10.2005, укладеного між Підрядником та Замовником, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого Сторонами в Додатку № 4 до цього Договору.

Таким чином, розрахунки між Підрядником та Замовником по спірному Договору та розрахунки між Комітентом та Комісіонером по делькредере за договором комісії № 12/05-436 від 01.10.2005 є взаємопов’язані та взаємозалежні.

Відповідно до пункту 9.2.1 Договору передбачено, що грошові кошти зазначені в п. 9.2 цього Договору, перераховуються Замовником Підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за Договором комісії № 12/05-436 від 01.10.2005.

Виходячи з цього, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені договори є взаємопов’язаними в частині розрахунків, і умовами договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-435 від 01.10.2005 чітко не передбачено строку (терміну) виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, при цьому, обов’язок відповідача оплатити послуги позивача з переробки та транспортування теплової енергії поставлено в залежність від виконання позивачем умов іншого договору - Договору комісії та алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно зауважив, що наявність заборгованості по договору № 17/05-435 від 01.10.2005 не є підставою для виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, а навпаки ставить розрахунки за переробку та транспортування теплової енергії у залежність від виконання умов іншого договору - Договору комісії та алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами.

Виходячи з умов Договору комісії № 12/05-436 від 01.10.2005, розрахунки по спірному Договору безпосередньо залежать від оплати споживачами реалізованої Комісіонером (позивачем) теплової енергії відповідно до Договору комісії. Кошти від споживачів не надійшли в повному обсязі на поточний рахунок, відкритий на виконання Договору комісії, як наслідок кошти з поточного рахунку на виконання спірного Договору, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, також не були перераховані Підряднику в повному обсязі. Інший порядок розрахунків, окрім погодженого алгоритму розподілу коштів, спірним Договором не передбачений.

Отже, позивач в порядку ст. 33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору № 17/05-435 від 01.10.2005, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги щодо порушення і неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження, та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків викладених у оскаржуваній постанові, а тому підстав для скасування законного і обґрунтованого судового акту не вбачається.