6/34 Про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви про зарахування зустрічних вимог - 05.10.2010 Прийняття

У грудні 2009 року ТОВ КБ "Фінансова Ініціатива" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Родовід Банк" про визнання недійсним правочину, викладеного у формі заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань від 29.05.2009 року № 18-04-б.б/11691.1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року (суддя Ковтун С.А.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року (судді Поляк О.І., Коротун О.М., Кропивна Л.В.) у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "Фінаннсова Ініціатива" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначені процесуальні документи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги касаційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Фінансова ініціатива" та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (17.06.2009 року змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") було укладено генеральний договір про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій № 01-284/2006.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони надають одна одній кредити в різних валютах в приблизно еквівалентних сумах з однаковим строком повернення (договір типу "СВОП").

На виконання умов договору позивачем було надано кредит відповідачу сумою 27 500 000,00 доларів США, а відповідачем позивачу – сумою 211 750 000,00 грн.

Пунктом 3.1.3 Договору сторони визначили, що договори типу СВОП –договори, за якими відбувається одночасна купівля та продаж однієї та тієї ж суми іноземної валюти з різними датами валютування, або одночасний обмін МБК (МБД) у різних валютах на однакові строки і приблизно еквівалентні суми.

З матеріалів справи вбачається, а саме з виписок по особовим рахункам позивача (т.1, ар. 56-70), що станом на 15 грудня 2009 року позивачем з 11.02.2009 по 05.05.2009 надано відповідачу кредит у сумі 27500000 доларів США, що еквівалентно 219 466 500, 00 грн., а відповідачем надано кредит у сумі 211 750 000,00 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, що зазначені кредити надавались приблизно в еквівалентних сумах з однаковими строками повернення у відповідності до п.8.1 Договору та при здійсненні зазначеного кредитування сторонами останні керувались курсом Української міжбанківської валютної біржі на дату здійснення операції.

29 травня 2009 року відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань № 18-04-6.б./11691.1, предметом якої є припинення зобов’язань відповідача перед позивачем та зобов’язань позивача перед відповідачем за угодами у гривнях та доларах США, укладеними на виконання генерального договору, строк виконання яких настав, на суму 209 820 693,90 грн., що еквівалентно 27 539 861,12 доларам США, з 29.05.2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що заява про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань № 18-04-6.б./11691.1 подана з дотримання вимог законодавства.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заява про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання не містить відбитку печатки відповідача, що є порушенням норм частини першої ст. 181 Господарського кодексу України

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наведеного вбачається, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне наголосити, що сторони надаючи кредити один одному керувались курсом Української міжбанківської валютної біржі та надавали їх приблизно в еквівалентних сумах, а тому посилання в заяві про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язань № 18-04-б.б/11691.1 на курс Національного Банку України та розрахунок суми боргу у відповідності до курсу НБУ а не до курсу Української міжбанківської валютної біржі призвело до виникнення необґрунтованого боргу відповідача за рахунок не передбаченої договором курсової різниці, що в свою чергу суперечить умовам укладеного між сторонами генерального договору про загальні умови та порядок здійснення міжбанківських операцій № 01-284/2006.

Таким чином, вірно встановивши усі обставини справи суд першої та апеляційної інстанцій надав їм не вірну юридичну оцінку, що призвело до прийняття необґрунтованих законодавчо рішень які відповідно підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд, –

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Фінаннсова Ініціатива" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010р. зі справи № 6/34 скасувати.

3 Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Визнати недійсною заяву Відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" (17.06.2009 року змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов’язань № 18-04-6.б./11691.1 від 29.05.2009 року