Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,суддів: Мележик Н.І., Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року у справі № 2/22 господарського суду міста Києва за позовом акціонерного страхового товариства "Вексель" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" провід шкодування збитків в порядку регресу в сумі 20 747,82 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Пушкаря О.М., дов. від 03.01.2012

У грудні 2011 року акціонерне страхове товариство "Вексель" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення суми матеріальної шкоди у розмірі 20 747, 82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору страхування транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 20 747,82 грн., позивач зазнав збитків та набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки в дорожньо-транспортній пригоді судом визнано винним іншого водія, учасника ДТП, то позивач вважає, що має право на отримання від відповідача, як страховика винної у скоєнні ДТП особи, виплаченого ним страхового відшкодування відповідно до статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2012 року (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на користь акціонерного страхового товариства "Вексель" 20 237, 82 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати. В іншій частині в задоволення позову відмовлено.

При цьому, рішення мотивоване тим, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" виникло право звертатися з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика винної у ДТП особи, якою є відповідач -приватне акціонерне товариство "АСК "Омега", оскільки останнє відповідно до положень закону та у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування без урахування розміру франшизи, передбаченої полісом приватного акціонерного товариства "АСК "Омега" № ВВ/0144955087-20 від 03.06.2008 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року (судді: Мартюк А.І. -головуючий, Зубець Л.П., Новіков М.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ПАТ "АСК "Омега" суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 608, 94 грн. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.05.2008 р. між акціонерним страховим товариством "Вексель" (позивач, страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-4451/08ДКК, за яким був застрахований автомобіль "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, що належить страхувальнику. Відповідно до п. 2.2. договору вигодонабувачем за цим договором є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

08.08.2008 р. по вул. Маяковського у м. Боярка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, яка призвела до пошкодження автомобіля "КІА Сееd".

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.08.2008 р. у справі № 3-18411/2008 ОСОБА_9 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 68, 00 грн.

Відповідно до звіту № 703 про оцінку автомобіля "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, від 05.09.2008 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "КІА Сееd" внаслідок ДТП, та вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, склала 20 747, 82 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 11.12.2008 р. складено страховий акт № 11344/08, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 20 747,82 грн. (без вирахування франшизи, оскільки згідно з п. 3.12 договору страхування франшиза складає 0%).

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховим актом № 11344/08 від 11.12.2008 р., позивачем за згодою вигодонабувача на розрахунковий рахунок ремонтного СТО здійснено страхове відшкодування в сумі 20 747, 82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1422 від 06.02.2009 р. та №745 від 16.02.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_2, - ОСОБА_9, визнаного винним у правопорушенні, на момент ДТП застрахована відповідачем - приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0144955087-20 зі строком дії з 04.06.2008 р. по 03.06.2009 р.

Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза -510, 00 грн.

Відтак, звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить стягнути з відповідача, як особи, яка є страхувальником цивільно-правової відповідальності винної у спричиненні збитку особи та, відповідно, є відповідальною за завданий збиток особою, суму страхового відшкодування, сплачену позивачем потерпілій особі.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхове відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку, особою винною у скоєнні ДТП є водій автомобіля "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, - ОСОБА_9

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (1961-15) , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 була застрахована приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" відповідно до полісу № ВВ/0144955087-20, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "КІА Сееd", д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що відповідач відповідно до полісу № ВВ/0144955087-20 є особою, відповідальною за завдану шкоду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача суми витрат в розмірі виплаченого страхового відшкодування 20 747, 82 грн.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням факту виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є, в даній справі, саме платіжні доручення №1422 від 06.02.2009 р. та №745 від 16.02.2009 р.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхувальнику страхового відшкодування, позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-4451/08ДКК.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що полісом ОСЦПВ ПАТ "АСК "Омега" № ВВ/0144955087 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого) в розмірі 25 000 грн. та франшизу -510 грн. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій цілком правомірно прийшли до висновку, що передбачену полісом ПАТ "АСК "Омега" № ВВ/0144955087 франшизу в розмірі 510 грн. слід вирахувати від заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду даної справи звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження по справі № 44/282-б про банкрутство позивача -акціонерного страхового товариства "Вексель". Постановою господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. по справі № 44/282-б акціонерне страхове товариство "Вексель" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого. Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. по справі № 44/282-б строк ліквідаційної процедури банкрута продовжено до 18.05.2012 р.

З огляду на викладене, відхиляючи посилання відповідача на необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації АСТ "Вексель", оскільки по-перше, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не допускає проведення зарахування зустрічних вимог в даному випадку; по-друге, заявлені відповідачем до зустрічного зарахування вимоги включені до реєстру вимог кредиторів позивача і підлягають задоволенню в порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у разі ж проведення такого зарахування порушується порядок задоволення вимог кредиторів, передбачений ст. 31 Закону України "Про банкрутство" .

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. у справі № 2/22 без змін.