41/811 Про стягнення боргу за спожиту електричну енергію - 07.09.2010 Прийняття

У листопаді 2009р. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" про стягнення 28376,25грн. боргу за спожиту електричну енергію, пеню на суму 3550,68грн., інфляційну складову боргу на суму 2274,31грн., 655,14грн. річних, 348,56грн. витрат зі сплати державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. у справі №41/811 (суддя Спичак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 500грн. пені, 1026грн. інфляційних втрат, 655,14грн. 3% річних, 305,57грн. державного мита та 206,89грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" заборгованості в розмірі 28376,25грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №41/811 (колегія суддів у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Дикунської С.Я., Євграфової Є.П.) апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010р. у справі №41/811 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині зменшення пені та перерахунку інфляційної складової боргу, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. та рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010р. у справі №41/811 в частині відмовлених позовних вимог та направити справу на новий розгляд в цій частині у іншому складі суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 30.12.2004р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" (споживач) був укладений договір №3217243 про постачання електричної енергії, за умовами пунктів 2.1, 2.2 якого позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу") з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил устройства електроустановок. 6 видання. 1986р. (із змінами і доп.) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх в дію, а відповідач в свою чергу, виконувати умови даного Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів", здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії", забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю за показниками якості електроенергії.

Судом першої інстанції зазначено, що Додатком №2Д до вказаного договору сторони погодили Порядок розрахунків, за умовами п.п.1, 2, 3, 5 якого розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця. Період між датами зняття показань засобів прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 21 числа споживач зобов'язується направляти свого уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул. Р. Роллана, 18 для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період, здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого за розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

Місцевим господарським судом з умов п.7.1 договору з’ясовано, що облік спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 01.10.2008 р. по 01.11.2009р. позивач поставив, а відповідач спожив активну електричну енергію на суму 91797,04грн., за яку відповідач розрахувався частково на суму 60315,16грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 28376,25грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Врахував зазначене, приписи частин 1, 2 ст. 193, частин 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, встановив з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та актів звірки взаєморозрахунків погашення відповідачем під час розгляду справи основного боргу на суму 28376,25грн., місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині вимог на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, з чим вірно погодився суд апеляційної інстанції.

Водночас розглядаючи заявлену позивачем вимогу щодо стягнення пені на суму 3550,68грн., пославшись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, керуючись п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, врахував тяжке матеріальне становище відповідача, те, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується лише за рахунок квартирної плати мешканців будинку, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 500грн., з чим погодися суд апеляційної інстанції.

Поряд з цим, врахував приписи ст.ст. 614, 625 Цивільного кодексу України, перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних на суму 2274,31грн. та 3% річних на суму 655,14грн., здійснив перерахунок в межах визначених позивачем періодів, місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, підставно стягнув з відповідача інфляційні на суму 1026грн. та 3% річних на суму 655,14грн.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.