Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., - доповідач у справісуддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецькана ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012у справі№ 45/104б господарського суду Донецької областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Транспортні системи України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лик"про БанкрутствоУ судове засідання представники сторін не з'явились.

Постановою Господарського суду Донецької області від 29.12.2011 року у справі № 45/104б (суддя -Плотніцький Б.Д.) визнано банкрутом відсутнього боржника -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИК", м. Донецьк на підставі ст.с.22,52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора -Публічне акціонерне товариство "Транспортні системи України", м. Донецьк, директор Плигін Олег Геннадійович.

Зобов'язано ліквідатора повідомити про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури власника боржника, всіх можливих кредиторів, в тому числі Фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, податкову інспекцію, а також органи державної виконавчої служби.

Зобов'язано ліквідатора до закінчення ліквідаційної процедури представити до суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просила скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження по справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року у справі № 45/104б апеляційну скаргу Державної податкової інспекції прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 14.03.2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду від 29.12.2011р. у справі № 45/104б -припинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року про припинення апеляційного провадження у справі № 45/104б, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 91 ГПК України, заявник касаційної скарги вважає, що суд другої інстанції обмежив його право на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу Донецького апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Припиняючи, порушене ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2012р., апеляційне провадження щодо розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,суд апеляційної інстанції встановив, що, в розумінні ст. 91 ГПК України та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скаржник не є кредитором або учасником провадження у справі № 45/104б про банкрутство ТОВ"Лик".

В газеті "Голос України", N 5 (5255) від 13.01.2012 року опубліковано оголошення про те, що постановою господарського суду Донецької області від 29.12.2011 року у справі № 45/104б ТОВ "Лик" визнано банкрутом, призначено строк у 30 днів, з моменту опублікування, для звернення із претензіями до банкрута.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність у справі доказів звернення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, в установленому законом порядку, тому, дійшов висновку, що заявник не є кредитором у справі та позбавлений можливості оскаржити в апеляційному порядку постанову про визнання боржника банкрутом.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки боржника, керівні органи якого, відсутні за адресою місцезнаходження, колегія суддів апеляційної інстанції в ухвалі від 14.03.2012 відхилила, ухвала в цій частині мотивована тим, що чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку, порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Орган податкової служби, на думку суду другої інстанції, вправі звернутись з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновків, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято помилково, оскільки в процесі апеляційного провадження встановлено, що скаржник не набув статусу сторони, учасника провадження у справі № 45/104б про банкрутство ТОВ "Лик" та не визнаний кредитором, у встановленому законом порядку, оскаржуваною постановою господарський суд не вирішив питання про права та обов'язки податкового органу, на цьому етапі процедури банкрутства, тому апеляційне провадження підлягає припиненню, на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та іншими законодавчими актами України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом (2343-12) , інші особи, які беруть участь у провадженні справи про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Державна податкова інспекція у справі про банкрутство не має іншого правового статусу, окрім статусу кредитора, всі кредитори у справі про банкрутство мають рівне процесуальне положення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України згодна з думкою суду другої інстанції про те, що особа набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, в даному випадку кредитора, лише після подачі у встановленому спеціальним Законом (2343-12) порядку заяви з грошовими вимогами до боржника, вказаний висновок випливає зі змісту ст.ст.14,15, ч. 5 ст. 52 спеціального Закону.

Суд другої інстанції встановив факт відсутності доказів звернення заявника апеляційної скарги з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство у встановленому порядку, в зв'язку з чим, правомірно дійшов висновку про відсутність у Державної податкової інспекції на даний час права на оскарження постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом в апеляційному порядку.

Юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та Податкового кодексу України (2755-17) не містять положень про те, що підприємство не може бути визнано господарським судом банкрутом чи ліквідоване за рішенням суду, у зв'язку з необхідністю проведення позапланової документальної перевірки підприємства банкрута податковим органом.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що, виходячи з вимог ст. 91 ГПК України, а також,ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Донецький апеляційний господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що, в даному випадку, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька не набула статусу кредитора у справі про банкрутство, в зв'язку з чим, не мала права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 у справі №45/104б залишити без змін.