Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаОСОБА_4 дов. від 01.11.2010 р.відповідачаОСОБА_5 дов. від 05.08.2011р. ОСОБА_6 - директоррозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ"на постановувід 21.02.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 19/29 господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Галс -Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" простягнення 46446,46 грн.

Приватне підприємство "Галс -Транс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія - Київ" про стягнення суми заборгованості у розмірі 46 446,46 грн. (з яких: 23 101,20 грн. -основний борг (еквівалент 2 000,00 євро станом на 04.07.2011), 13 200,14 грн. -пеня (еквівалент 1 142,81 євро), 1 997,33 грн. -3% річних (еквівалент 172,92 євро), 8 147,79 грн. - інфляційні втрати (еквівалент 705,40 євро)).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року (суддя Шаптала Є.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" на користь Приватного підприємства "Галс -Транс" суму боргу в розмірі 23 101,20 грн., пеню в розмірі 13 200,14 грн., 3% річних в розмірі 1 997,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 147,79 грн., 464,46 грн. та відповідні судові витрати.

Доповідач Волковицька Н.О.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Товариство з

обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою від 21.02.2012 року Київський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Борисенко І.В., судді Ільєнок Т.В., Шипка В.В.) рішення господарського суду скасоване та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія - Київ" на користь Приватного підприємства "Галс -Транс" 23 101,20 грн. основного боргу та відповідні судові витрати. В іншій частині позову -відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові Приватного підприємства "Галс -Транс" про стягнення коштів відмовити повністю.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що не здійснював перевезення вантажу за заявкою відповідача.

Крім того скаржник зазначає, що не погоджував з позивачем жодних третіх осіб, які б мали право виконувати перевезення відповідача замовлене позивачем за вказаною заявкою б/н від 09.07.2008 року та будь - яких договорів з таким предметом укладено не було.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" (експедитор) було направлено Приватному підприємству "Галс -Транс" заявку № 2008132335 від 09.07.2008 року на перевезення вантажу (плівки вагою 6 382,2 кг.) за маршрутом Німеччина -Україна, яка була прийнята позивачем до виконання (а.с.13).

У відповідності до вказаної заявки сторонами було узгоджено, що:

- сума фрахту становить 2 000 євро, безготівковий розрахунок після розвантаження автомобіля;

- оплата здійснюється впродовж 12 банківських днів з моменту отримання експедитором документів (оригіналу ЦМР, копії ЦМР з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт, свідоцтво державної реєстрації, свідоцтво платника податку, ліцензія), якщо немає претензій по даному перевезенню.

Перевезення вантажу вагою та за маршрутом, вказаним у заявці № 2008132335 від 09.07.2008, відбулося та вантаж належним чином був доставлений отримувачу, вказаному відповідачем, що підтверджується наявною у справі міжнародною транспортною накладною CMR № 192986 від 11.07.2008 (а.с.140).

Ні позивач (ПП "Галс-Транс"), ні відповідач (ТОВ "Дискордія-Київ") не зазначені в якості учасників господарської операції по перевезенню вантажу.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що приватне підприємство "Галс - Транс" є експедитором і не має власного транспорту, тому для виконання перевезення вищенаведеного вантажу було залучено перевізника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, з яким було укладено договір та заявку № 09-07-2008.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що:

- за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

- договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням;

- договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір транспортного експедирування, а висновок місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем виникли господарські правовідносини внаслідок укладення договору перевезення є помилковим та матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.07.2008 та 02.08.2008 позивачем було направлено на адресу відповідача документи, що вказані в заявці (зокрема, оригінал CMR № 192986 від 11.07.2008, копію CMR з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт № ОУ-0000008 від 24.07.2008), а також рахунок-фактура № СФ-0000008 від 24.07.2008.

Проте касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його зроблено без врахування фактичних обставин, дослідження всіх наявних доказів у справі, а також не спростовано доводів відповідача про те, що заявка від 09.07.2008 року з позивачем не укладалась.

Так, поза увагою господарських судів як першої так і другої інстанцій залишились приписи статті 640, частини 2 статті 644 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, враховуючи, що заявка без номеру від 09.07.2008 року на підставі якої позивач пред'явив позов нікому не адресована, а докази відповіді про її прийняття позивачем в матеріалах справи відсутні згідно частини 2 статті 641 Цивільного кодексу України така заявка може бути запрошенням робити пропозиції укласти договір.

Ці обставини судами не досліджувались.

Крім того, суди не звернули увагу на приписи частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

А відтак, враховуючи, що відповідач у відзиві (а.с. 44) заперечення проти позову обгрунтував посиланнями на оприлюднення пропозиції через інтернет і виконання цього замовлення перевізником ОСОБА_4, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 52, 142) та іншими доказами, судам необхідно було надати оцінку вказаним обставинам та доказам з урахуванням приписів діючого законодавства.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Касаційна інстанція також вважає за необхідне звернути увагу господарського суду апеляційної інстанції на те, що 3 % річних, передбачені частиною 2 статті Цивільного кодексу України (435-15) згідно статті 536 є процентами за користування чужими коштами та не стосуються знецінення внаслідок інфляції, а відтак відмова у задоволенні позову в цій частині з посиланням на курсову різницю, яка застосована до валюти грошового зобов'язання.

Керуючись статтями 1117 пунктом 3 статті 1119 статтями 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі № 19/29 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія -Київ" задовольнити частково.