Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 06.08.10 колегії суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства № 85/20 від 07.07.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 18.08.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 26.08.10 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Коробенко Г.П.,

Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 01.03.10 господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) у задоволенні позовних вимог Ремонтно-експлуатаційному підприємству відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що на дату закінчення дії договору оренди (12.04.07) повноваження Ремонтно-експлуатаційного підприємства щодо передачі в оренду майна Житомирської міської ради були припинені згідно рішення Житомирської міської ради від 30.11.06, а тому зобов'язання між сторонами по спірному договору є припиненими, а тому Ремонтно-експлуатаційне підприємство не є особою права якої порушуються Товариством у спірних правовідносинах.

Постановою від 15.06.10 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Ляхевич А.А., суддів –Зав'язуна В.С, Зарудяної Л.О.) апеляційну скаргу Ремонтно-експлуатаційного підприємства задоволено.

Рішення від 01.03.10 господарського суду Житомирської області частково скасовано, по справі прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Ремонтно-експлуатаційного підприємства задоволено частково. З Товариства на користь Ремонтно-експлуатаційного підприємства стягнуто 19 144,79 грн. боргу, 191,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог Ремонтно-експлуатаційному підприємству відмовлено.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що у договорі оренди спірного майна сторони передбачили, що у разі закінчення дії такого договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом прийому-передачі, який у даному випадку складений не був, а майно –не повернуто. Щодо вимог Ремонтно-експлуатаційного підприємства про звільнення Товариством спірного приміщення, то апеляційний суд звернув увагу на підставність обґрунтувань місцевого суду про те, що на даний час відповідач користується даним майном правомірно, на підставі договору оренди від 12.02.09.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 15.06.10 Житомирського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 01.03.10 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого процесуального акту було порушено норми матеріального та процесуального законодавства, зокрема: ст. 607 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Ремонтно-експлуатаційне підприємство щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 12.05.06 між Ремонтно-експлуатаційним підприємством (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір № 78/125 оренди нерухомого майна комунальної власності міста (далі –Договір), за змістом якого Орендодавець, враховуючи рішення виконавчого комітету міської ради № 331 від 13.04.06 передає, а Орендар –приймає у строкове платне користування нежиле приміщення (будинок) під розміщення станційного обладнання за адресою: м.Житомир, майдан Короленка, 4, загальною площею 37,67 м 2, що знаходиться на балансі Ремонтно-експлуатаційного підприємства.

Судами встановлено, що згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору, вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами даного Договору та акту прийому-передачі вказаного приміщення. Разом з тим, визначено, що передача приміщення в оренду не спричиняє передачу Орендареві права власності на орендоване майно, власником орендованого майна залишається міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що відповідно до п. 2.3 Договору, приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Разом тим, судами встановлено, що за змістом п. 3.1 Договору Орендар за користування об'єктом оренди вносить Орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, в т.ч. у випадках, передбачених законодавством України.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що згідно п. 3.6 Договору на випадок закінчення дії даного Договору орендна плата сплачується Орендарем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом прийому-передачі.

При цьому, враховано, що відповідно до п. 6.7 Договору Орендар зобов'язався вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору 12.05.06 Ремонтно-експлуатаційне підприємство передало, а Товариство –прийняло орендоване приміщення у м.Житомирі по майдану Короленка, 4 згідно акту прийому-передачі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у п. 8.1 Договору сторони погодили його дію з 12.05.06 по 12.04.07, тобто, встановлено, що строк дії такого Договору закінчився 12.04.07.

На підставі наявного у справі розрахунку плати за оренду нежилого приміщення, орендованого Товариством за адресою: майдан Короленка, 4, загальною площею 37,67 м 2, судами встановлено, що орендна плата за базовий місяць з 31.07.06 становить 602,23 грн. (згідно рішення міської ради від 25.12.02 № 110). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що у доповненні № 153 від 01.08.06 до Договору сторони виклали п. 3.3 такого Договору у новій редакції, яка передбачала, що орендна плата за цим Договором становить 602,23 грн. (без ПДВ) станом на 01.08.06 і вноситься Орендарем не пізніше 10-го числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

Разом з тим, судовими інстанціями враховано, що згідно п. 3 рішення Житомирської міської ради від 30.11.06 № 125 визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 25.12.02 № 110.

При цьому, встановлено, що у відповідності до п. 1.2 Положення про оренду, методику розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності м.Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.11.06 № 125, орендодавцем нерухомого майна визначено Комунальне підприємство, незалежно від загальної площі нерухомого майна, що передається в оренду.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27.12.07 № 1042 Товариству було надано дозвіл на переукладення договору оренди щодо приміщення загальною площею

37,67 м 2 в будинку № 4 на майдані Короленка з орендною платою 150,00 грн. за 1 м 2 без ПДВ за базовий місяць. Згідно пункту 6 вказаного рішення міськвиконкому укладати договори оренди з орендарями повинно було Комунальне підприємство. При цьому, передбачено, що у разі неукладення орендарем договору оренди протягом 15 днів, інші пункти такого рішення втрачають чинність. Водночас, на підставі наданих сторонами доказів у справі попередні судові інстанції встановили, що договір між Товариством та Комунальним підприємством на зазначених умовах укладено не було, однак Товариство продовжувало користуватись визначеним приміщенням.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 12.02.09 № 117 Товариству було надано інший дозвіл на переукладення з Комунальним підприємством договору оренди нежилого приміщення загальною площею 37,67 м 2 в будинку № 4 на майдані Короленка з орендною платою 43,75 грн.

Судами встановлено, що на підставі дозволу на оренду нерухомого майна за рішенням міськвиконкому від 12.02.09 № 117, між Комунальним підприємством (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 790, за яким Товариству передано у строкове оплатне користування спірне приміщення на майдані Короленка, 4. Строк дії даного договору визначено з 12.02.2009 по 12.01.2012 року.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Ремонтно-експлуатаційне підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі про стягнення з Товариства 19 144,79 грн. плати за користування приміщенням у будинку № 4 на майдані Короленка, посилаючись на те, що у період з 12.04.07 до 12.02.09 Товариство безоплатно користувалось вказаним приміщенням, а на підставі п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено гл. 58 Цивільного кодексу України (435-15) .

Так, відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-XII (2269-12) (далі –Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно приписів п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 Закону та ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Крім того, береться до уваги, що за змістом ст.ст. 762, 763 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вказане та враховуючи обумовлену сторонами у Договорі можливість нарахування плати за фактичне користування приміщенням після закінчення дії такого Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати з Товариства за період фактичного користування приміщенням.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії № 85/20 від 07.07.10 залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.10 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 12/18 господарського суду Житомирської області залишити без змін.