Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурора Ступак Д.В, - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановувід 17.01.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 9/17-3483-2011 господарського суду Одеської областіза позовом Прокурора Красноокнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кірова" третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення 256 071,81 грн.

У вересні 2011 р. прокурор Красноокнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області, за участі третьої особи - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до СВК "Кірова" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення 256 071,81 грн., посилаючись на приписи статей 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України та норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , вказуючи на встановлення в ході перевірки самовільного використання відповідачем протягом 2009-2011 років земельних ділянок загальною площею 320,5 га за відсутності правовстановлюючих документів, внаслідок чого відповідачу нараховано шкоду.

У відзиві на позовну заяву СВК "Кірова" просило відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що прокурором вказано використання відповідачем 320,5 га земель, з яких: пасовища площею 280,5 га та 40,0 га багаторічні насадження, при цьому не враховано, що багаторічні насадження належать СВК "Кірова" на праві власності, знаходяться у нього на балансі і знаходяться на земельній ділянці площею 40,0 га, за яку відповідач сплачує земельний податок, звітує про розмір земельних ділянок які використовує у сільськогосподарській діяльності, що підтверджується податковими деклараціями. При цьому, як зазначив відповідач на даний час ним вказана земельна ділянка не використовується, у зв'язку з її передачею сільською радою ФОП ОСОБА_1 згідно договору оренди від 01.05.2011 р.

Стосовно земель пасовища, СВК "Кірова" зазначав, що 23.02.2011 р. ним з Красноокнянською райдержадміністрацію було укладено договір оренди за яким відповідач сплачує орендну плату та земельний податок.

СВК "Кірова" неодноразово звертався до райдержадміністрації з заявами щодо оформлення оренди землі, при цьому сплачуючи відповідні платежі за користування землею, що свідчить про те, що в даному випадку мало місце використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а не самовільне її зайняття, про що було зазначено й в акті перевірки.

У додаткових поясненнях до відзиву СВК "Кірова" зазначав, що прокурором не було зазначено в чому полягає нарахована відповідачу шкода, кому вона заподіяна та на користь кого має бути стягнута, а також не зазначено жодної норми яка передбачає стягнення такої шкоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2011 р. (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги задоволені, а саме:

- зобов'язано СВК "Кірова" звільнити на користь Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області самовільно зайняті земельні ділянки площею 320,5 га., із них: пасовища 280,5 га; багаторічні насадження 40 га, які розташовані на території Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області.

- стягнуто СВК "Кірова" на користь Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 256 071,81 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, що документи, які б підтверджували право користування або право власності на зазначену земельну ділянку, відсутні, що свідчить про самовільне зайняття вищевказаної земельної ділянки.

За апеляційною скаргою СВК "Кірова" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Величко Т.А., Бойко Л.І., Таран С.В.) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.01.2012 р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 01.09.2011р. - день звернення з позовом, відсутні дані про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки пл. 320,5га, що також звільняє його і від відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 320,5га.

Заступник прокурор Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2011 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги помилковістю та невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції матеріалам справи.

Прокурор зазначає, що ним на підтвердження позовних вимог було надано акт обстеження земельної ділянки № 14 від 01.09.2010 р., яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки і використання її відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, припис відділу Держкомзему у Красноокнянському районі від 31.08.2010 р. ; 001756 про зобов'язання СВК "Кірова" оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, протокол про адміністративне правопорушення від 01.09.2010 р. № 001745 та постанову про накладення адміністративного стягнення, розрахунки шкоди, а також довідку відділу Держкомзему у Красноокнянському районі від 25.10.2011 р. № 15-01-14/611/1 про відсутність реєстрації договорів оренди земельних ділянок по Топалівській сільській раді з СВК "Кірова" та лист сільського голови від 25.10.2011 р. № 230 про використання після розпаювання КСП ім. Кірова з 2004 року СВК "Кірова" пасовищ без правовстановлюючих документів та залишено поза увагою суду апеляційної інстанції відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що свідчить про її самовільне зайняття.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога прокурора Красноокнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області про звільнення самовільно зайнятих СВК "Кіров" земельних ділянок та стягнення шкоди в розмірі 256 071,81 грн., з посиланням на приписи статей 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України та норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , з огляду на встановлення в ході перевірки факту самовільного використання відповідачем земельних ділянок загальною площею 320,5 га за відсутності правовстановлюючих документів, внаслідок чого відповідачу нараховано шкоду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Здійснюючи апеляційне провадження уданій справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що Відповідно до довідки відділу земельних ресурсів у Красноокнянському районі Одеської області від 22.01.2008р. № 15-15-28/70 згідно земельно-облікової документації станом на 01.01.2008р. за СВК ім. Кірова числиться земельна ділянка на території Топалівської селищної Ради загальною площею 4025,89га, з них ріллі - 3533,79га (оренда паїв), багаторічні насадження (сад) - 40га, пасовища - 280,5га та інше.

Відповідно до листа Котовської ОДПІ від 18.06.2010р. вих. № 974 СВК "КІРОВА" в 2010р. сплачував фіксований сільськогосподарський податок за 3729, 5 с/г угідь, в т. ч. -3409 га -рілля, 280, 5 га - пасовищ, 40 га -багаторічних насаджень.

За даними СВК ім. Кірова в 2010р. ним використовувалися пасовища на пл. 190 га без правовстановлюючих документів, фіксований податок сплачувався за площу 280,5га.

Станом на день проведення перевірки (серпень-вересень 2010) дотримання вимог земельного законодавства СВК ім. Кірова використовувалася земельна ділянка загальною площею 320,5га без правовстановлюючих документів, фіксований податок за яку сплачувався належним чином.

Разом з цим, судом було встановлено, що згідно листа Топалівської сільської Ради вих. № 229 від 25.10.2011р. земельна ділянка (незапитані паї - сад) площею 40 га передана в оренду з 01.05.2011р. СПД ОСОБА_1, який сплачує за неї орендну плату до бюджету Топалівської сільської Ради, а з 23.02.2011 р.

Крім того, відповідно до розпорядження голови Красноокнянської РДА від 09.02.2011р. № 59/А-2011 між Красноокнянською райдержадміністрацією та СВК ім. Кірова на земельні ділянки пл. 127,8 га (пасовища) укладено договір оренди землі № 37 (лист Топалівської сільської Ради вих. № 230 від 25.10.2011 р.), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неможливості задоволення вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (стаття 101 вказаного Кодексу).

За приписами статей 104, 105 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також, у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції не була надана належна оцінка договору оренди № 37 від 23.02.2011 р., укладеного між Красноокнянською райдержадміністрацією та СВК ім. Кірова на земельні ділянки пл. 127,8 га (пасовища), зокрема, не з'ясовано питання щодо відповідності вказаного договору вимогам закону щодо проведення державної реєстрації, підстави укладення такого договору оренди, оскільки розпорядження голови райдержадміністрації від 09.02.2011 р. № 59/А-2011, на яке посилався суд апеляційної інстанції, не міститься в матеріалах справи, як й не з'ясовано питання виділення відповідачу за цим договором саме спірної земельної ділянки.

Крім того, встановивши факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення цієї земельної ділянки через встановлення факту передачі землі в оренду іншій особі на момент звернення з позовом до суду, судом апеляційної інстанції не було досліджено питання чи взагалі мало місце самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок та наявність підстав для застосування відповідальності, визначеної чинним законодавством за самовільне зайняття земельних ділянок.

Суду апеляційної інстанції насамперед необхідно було надати оцінку всім доводам сторін, з урахуванням наданих доказів, виходячи з приписів законодавства.

Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, суд з посиланням на приписи норм Кодексу про адміністративні правопорушення (8073-10) України дійшов висновку щодо недотримання порядку перевірки щодо вжиття до правопорушника відповідних заходів, при цьому, не надавши оцінку відповідності документів, складених в ході проведення перевірки, вимогам, зокрема, Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 р. № 312 (z1223-03) , а й відтак й наявність підстав для нарахування шкоди, залишивши ці позовні вимоги взагалі поза увагою.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова Одеського апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. у справі № 9/17-3483-2011 господарського суду Одеської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Касаційні скарги задовольнити частково.