Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України А.Осетинським від 29.07.2010р. №02.02-10/379 у зв’язку з відпусткою судді Дунаєвської Н.Г., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя –Владимиренко С.В., судді –Самусенко С.С., Кролевець О.А., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

В судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено перерву до 11год.20хв. 11.08.2010р. у порядку ст. 77 ГПК У країни.

За участю представників:

- позивача: ОСОБА_4, особисто; ОСОБА_6, дов. №2256 від 17.07.2008р.;

- відповідача: Франкевич Г.М., дов. №7 від 06.01.2010р.; Міхньов О.М., директор.

У вересні 2008р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визнання недійсним договору №283 від 01.01.2005р. про надання послуг з водопостачання і водовідведення між сторонами з моменту його вчинення, з 01.01.2005р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2010р. у справі №5/583-08 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Визнано недійсним договір №283 від 01.01.2005р. про надання послуг з водопостачання і водовідведення, укладений між Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з моменту його вчинення, з 01.01.2005р. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. у справі №5/583-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Такмакова Ю.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2010р. по справі №5/583-08 скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2010р. у справі №5/583-08.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржений судовий залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2005р. між сторонами був укладений договір №283 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, за умовами якого відповідач зобов’язувався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення в обсягах та згідно з встановленими тарифами.

В договірних умовах, визначених сторонами в пунктах 4.1, 4.2 обумовлено термін дії договору до 31.12.2005р. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Місцевим господарським судом при розгляді даної справи зазначено, що з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2008р. у справі №5/256-08, вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в обґрунтування своїх апеляційних вимог послався на не підписання та неоформлення ним належним чином договору №283 від 01.01.2005р., у зв’язку з чим просив призначити на стадії апеляційного розгляду справи судово-почеркознавчу експертизу на предмет встановлення дійсності його підпису на договорі № 283 від 01.01.2005р., у чому йому було відмовлено за необґрунтованістю.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій у даній справі також з’ясовано, що при розгляді справи №9/287-08 за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1498,23грн., останній звертався до суду першої інстанції з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи у зв’язку з наявністю у нього сумнівів у достовірності своїх підписів на договорі № 283 від 01.01.2005р., у задоволенні якого йому було відмовлено.

Поряд з цим, судом першої інстанції було також вказано, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року по даній справі з метою визначення належності підпису ОСОБА_4 та відтиску печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вчинених на договорі №283 від 01.01.2005р. та додатку №1 до нього було призначено судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №2009 від 04.06.2009р. суди попередніх інстанцій вірно встановили, що підпис від імені ОСОБА_4 в договорі на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №283 від 01.01.2005р. на зворотній стороні другого аркуша, в графі "абонент", рядку " ОСОБА_4" виконаний не ОСОБА_4; підпис від імені ОСОБА_4 в додатку № 1 до вказаного договору на зворотній стороні аркуша в графі "Частный предприниматель" в рядку "(підпис)" виконаний не ОСОБА_4

При цьому, з висновку криміналістичної судово-технічної експертизи документів по господарській справі №5/583-08 від 16.04.2009р., суди попередніх інстанцій встановили, що відтиск круглої печатки ПП ОСОБА_4, код №НОМЕР_1 на договорі на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №283 від 01.01.2005р. та додатку №1 до вказаного договору нанесені кліше круглої печатки ПП ОСОБА_4, вільні зразки відтисків якого надано для порівняльного дослідження ОСОБА_4

Судами попередніх інстанцій вказано, що позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що печатку на договорі №283 від 01.01.2005р. ставив не він, а невідомі йому особи, а також, що споживання й оплата вказаних послуг були не за спірним договором, а за раніше укладеним між сторонами договором №283 від 01.01.2002р.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні документи (листування між сторонами), які б свідчили про схвалення позивачем спірного договору №283 від 01.01.2005р.

Водночас доводи відповідача про схвалення позивачем цього договору, із зазначенням про користування позивачем протягом 2005-2007р.р. послугами з водопостачання та водовідведення з оплатою виставлених відповідачем рахунків за ці послуги, судом першої інстанції підставно не прийняті до уваги, внаслідок правильного з'ясування відсутності посилання на оспорюваний договір в наданих сторонами платіжних дорученнях №83 від 19.05.2005р., №135 від 31.08.2005р., №176 від 11.11.2005р., №28 від 08.02.2005р., №81 від 22.05.2006р., №105 від 16.08.2006р., №9 від 22.11.2006р., №10 від 26.12.2006р., що містять в рядку "Призначення платежу" напис: за воду згідно рахунків №№340, 1203, 2192, 3107, 275, 1258, 2204, 3220, 3828 (відповідно) та в цих рахунках.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність в матеріалах справи документів, які б підтверджували проведення позивачем оплати саме за договором №283 від 01.01.2005р.

Тоді як, суд апеляційної інстанції, надав невірну оцінку вказаним доказам, всупереч ст. 43 ГПК України, дійшов протилежного неправильного висновку, що позивач на протязі 2005-2008р.р. користувався послугами з водопостачання та водовідведення в рамках договору №283 від 01.01.2005р.

Водночас судом першої інстанції з’ясовано, що між сторонами був укладений договір №283 від 01.01.2002р. на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, п.5.2 якого також передбачав, що договір вважається переукладеним на новий термін і на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії. При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено про ненадання доказів його припинення та наявність між сторонами правовідносин за раніш укладеним договором №283 від 01.01.2002р., не припинившим свою дію.

У відповідності до ч.4 ст. 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно частин 2 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що спірний договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення №283 від 01.01.2005р. слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України з моменту його вчинення, з 01.01.2005р., внаслідок чого підставно задовольнив заявлені позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Натомість, суд апеляційної інстанції, не врахував вірно встановлені судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів вищезазначені обставини справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, визначені ст. 241 Цивільного кодексу України, дійшов невірного висновку, що відтиск печатки ПП ОСОБА_4 на спірному договорі свідчить про його схвалення позивачем, оскільки наявність відтиску печатки позивача не є діями, які свідчить про прийняття правочину до виконання у розумінні приписів ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України.

Отже, встановлення судами підписання оспорюваного договору від імені позивача невідомою особою не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин за раніш укладеним договором між цими сторонами, а також не свідчить про відсутність фактичного користування позивачем послугами з водопостачання і водовідведення зі сплатою виставлених відповідачем позивачу рахунків, не позбавляє позивача обов’язку оплачувати відповідачу за надані послуги згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та свідчить про відсутність у позивача права на повернення оплати за фактично отримані від відповідача послуги з водопостачання і водовідведення, оплачені позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тоді як рішення місцевого господарського суду, прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга –задоволенню.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. у справі №5/583-08 скасувати, рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2010р. у справі №5/583-08 залишити в силі.