Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.03.2010 у справі № 14/44пд відмовлено у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс агентство метал", м. Алчевськ Луганської області, про визнання недійсним договору № ТМЛ-14, що укладений 05.09.2008 між сторонами даної справи.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2010 у справі № 14/44пд залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд.

В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2008 сторони у справі уклали договір № ТМЛ-14, терміном дії до 31.12.2008, за умовами якого ТОВ "Транс агентство метал" - відповідач у справі, за договором продавець, зобов’язалося продати, а ТзДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" - позивач у справі, за договором покупець, купити товар, найменування, асортимент, кількість та ціна на який визначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.2 договору орієнтовна сума договору становить 10000000 грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у відповідних специфікаціях.

За змістом договору № ТМЛ-14 він від імені позивача підписаний директором Криворучко С.Г., що діяв на підставі Статуту, від імені відповідача - заступником директора Ветер Д.Ж., що діяв на підставі довіреності № 26 від 01.09.2008.

Специфікацією №1 від 12.09.2008, яка є додатком до договору №ТМЛ-14 від 05.09.2008, узгоджено найменування товару, кількість, ціна і загальна вартість поставки, зокрема, поставці підлягає 19,69т. листа металевого г/к 5,0 мм по ціні 5333 грн. 33 коп. загальною вартістю 125983 грн. 92 коп.

Специфікація № 1 підписана представниками сторін, підписи яких завірені печатками сторін.

Специфікацією № 2 від 15.09.2008, яка є додатком до договору № ТМЛ-14 від 05.09.2008, узгоджено товар (металопрокат), що підлягає поставці: швелер 14, ст. 3, кількістю 1,840 т по ціні 5975 грн. на суму 13192 грн. 80 коп., лист металевий г/к 8,0 мм кількістю 18,630 т на суму 119231 грн. 93 коп., загальна сума поставки за специфікацією становить 132424 грн. 73 коп.

Згідно специфікації № 1, № 2 поставка металопрокату здійснюється на умовах самовивозу автотранспортом покупця зі складу продавця (EXW склад продавця).

Договір № ТМЛ-14 від 05.09.2008 прийнятий до виконання і виконувався сторонами, що встановлено рішення господарського суду Луганської області від 17.03.2009 у справі № 8/102, яким з ТзДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь ТзДВ "Транс агентство метал" стягнуто борг в сумі 238408 грн. 65 коп., пеню в сумі 10809 грн. 99 коп., проценти річних в сумі 1362 грн. 43 коп. втрати від інфляції в сумі 4052 грн. 95 коп., у зв’язку з простроченням виконання відповідачем зобов’язань з оплати одержаного товару по договору № ТМЛ-14 від 05.09.2008.

При розгляді справи № 8/102 судом встановлено, що товар за договором № ТМЛ-14 одержувався зі складу продавця представниками покупця, що діяли на підставі довіреностей на одержання товару. ТзДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" частково, в сумі 20000 грн. 00 коп. розрахувалося за товар, борг в сумі 238408 грн. 65 коп. визнало під час судового провадження у справі № 8/102.

ТзДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" 27.01.2010 подало позов до господарського суду Луганської області до ТОВ "Транс агентство метал" про визнання договору № ТМЛ-14 від 05.09.2008 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір від імені позивача укладений генеральним директором з перевищенням повноважень, в порушення пункту 15.12.7 Статуту, яким передбачено, що при укладанні договорів на суму понад 500000 грн. 00 коп. необхідна попередня згода Ради товариства.

Проте генеральний директор не отримав відповідну письмову згоду Ради товариства. Крім того позивач посилався, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо умов оплати товару, розміру передплати, строку та порядку її внесення, строку поставки товару.

До позовної заяви позивачем доданий витяг із Статуту ТзДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод". Статут зареєстрований Попаснянською районною державною адміністрацією 18.12.2007, статтею 15 якого передбачено створення Ради товариства, як контролюючого органу за діяльністю товариства. До компетенції Ради згідно пункту 15.12.7, належить надання попередньої згоди на укладання договорів від імені товариства на суму понад 500000 грн. 00 коп.

При цьому, згідно пункту 16.4 Статуту генеральний директор діє від імені товариства в межах чинного законодавства і Статуту, без довіреності укладає будь-які угоди і здійснює інші правочини.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду від 01.03.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Договір, що оспорюється позивачем, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю –продаж визначені главою 54 ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з огляду на наведені норми чинного законодавства істотними умовами договору поставки є предмет поставки (товар), строк поставки, кількість і ціна товару.

Договором та специфікаціями, які є його невід’ємною частиною, погоджені всі істотні умови договору поставки.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Згідно цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно позовних вимог у якості підстави визнання договору недійсним позивач посилається на перевищення генеральним директором наданих йому Статутом повноважень на укладання договорів.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968, статтею 5 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов’язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством.

Однак, країни - члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази обізнаності відповідача, що повноваження генерального директора позивача на укладання угод залежать від суми угоди (договору). Посилання позивача на те, що відомості з Єдиного державного реєстру є відкритими та загальнодоступними судовою колегією відхиляються з підстав викладених вище. При цьому також зазначається, що позивачем не внесено до Єдиного державного реєстру відомостей щодо положень статті 15 Статуту, про що свідчить доданий ним до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано ст. 241 ЦК України при відмові у задоволенні позову. За правилами зазначеної норми ЦК України (435-15) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Обставини справи свідчать про безперечне і безсумнівне схвалення позивачем договору № ТМЛ-14 від 05.09.2008.

Договір прийнятий позивачем до виконання, продукція за договором одержана, позивач не відмовлявся від її прийняття, навпаки, здійснював прийомку продукції як зі складу постачальника при самовивозі автотранспортом, так і від залізниці при відвантаженні продукції залізничним транспортом.

Позивач також частково розрахувався за одержану продукцію і визнав заборгованість перед відповідачем за поставлену продукцію по договору № ТМЛ-14 при вирішенні господарським судом справи № 8/102. Будь-яких заперечень щодо недійсності договору суду не заявляв. При розгляді справи № 8/102 суд встановив факт прийняття позивачем до виконання договору і факт прострочення ним прийнятих зобов’язань з оплати одержаної продукції, що з огляду на правила статті 35 ГПК України не потребує доведенню.

постанова Вищого господарського суду України від 14.04.2009 у справі № 20/228, на яку посилається заявник в обґрунтування доводів скарги і правомірності позовних вимог, прийнята у іншій справі, хоча і за аналогічним предметом і підставами позову, але між іншими сторонами і зовсім з іншою доказовою базою, а тому, враховуючи правила статті 35 ГПК України, не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №14/44пд не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", м.Попасна залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №14/44пд залишити без змін.