Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Звернувшись у суд з даним позовом Приватне акціонерне товариство "Комункомплект" (далі –позивач) просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (далі –відповідач) 34969,56 грн., з яких 26402,22 грн. –страхове відшкодування, 2040,57 грн. –пеня, 5016,42 грн. –інфляційні втрати, 1510,35 грн. –три відсотки річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2011р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. вперше подану апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Оскарженою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.) позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги і повторно подану апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати цю ухвалу апеляційного суду від 16.01.2012р. та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену ухвалу, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи своє рішення про залишення без розгляду повторно поданої апеляційної скарги, суд посилався на те, що матеріали справи не містять поважних причин пропуску строку на подачу апеляційної скарги в строк до 07.11.2011р., ще при першому зверненні з апеляційною скаргою до суду –11.11.2011 року, а представник позивача був присутній в судовому засіданні під час винесення рішення, отже, вчасно був обізнаний про його існування.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з апеляційною скаргою вперше 11.11.2011р., при цьому при поданні вказаної скарги позивачем було також подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги, що вбачаться з копії опису вкладення до цінного листа, приєднаної судом апеляційної інстанції до матеріалів справи (а.с.141), за яким апеляційна скарга направлялась до Господарського суду міста Києва.

Однак ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав не подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

При цьому в ухвалі суду вказано, що після усунення цих обставин апеляційна скарга може бути подана повторно.

Відтак, суд апеляційної інстанції сам визначив для позивача право на повторну подачу апеляційної скарги.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що таке право також передбачено частиною четвертою статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином посилання в оскарженій ухвалі від 16.01.2012р. про відсутність поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги ще при першому зверненні, свідчить про непослідовність суду та порушення ним приписів частини четвертої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право повторної подачі апеляційної скарги після усунення обставин, що були підставою для ї повернення, та вказує на порушення судом принципу юридичної визначеності, тобто порушення судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, щодо права на справедливий суд.

Вказане дає підстави вважати, що судом було порушено права позивача на юридичну визначеність позиції суду, справедливий суд та доступ до суду.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що оскарженою ухвалою від 16.01.2012р. також було залишено без розгляду апеляційну скаргу з посиланням на ч.2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Однак на момент прийняття оскарженої ухвали ця норма містила інші положення, та не передбачала залишення без розгляду апеляційної скарги.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) , що набрав чинності 15.01.2012р., було внесено зміни до ч.2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України і перше речення ч.2 ст. 93 цього кодексу визначало, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, у апеляційного господарського суду не було законних підстав залишити без розгляду апеляційну скаргу, оскільки положеннями ч.2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, якими цей суд обґрунтовував оскаржену ухвалу, таких повноважень йому на час прийняття оскарженої ухвали, вже не було передбачено.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що апеляційний господарський суд безпідставно виходив з того, що сплата судового збору позивачем в розмірі 705,75 грн. здійснена в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, з посиланням при цьому на збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2011р. відповідно до ст.22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Так, оскільки ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, а відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" з 1 січня 2011р. встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі –941 грн., тому в даній справі при повторній подачі 19.12.2011р., як про це вказано в оскарженій ухвалі суду, апеляційної скарги, судовий збір підлягав до сплати в сумі 705,75 грн.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду, справа передається на розгляд відповідного суду, а не направляється на новий розгляд, як про це просить особа, що звернулась із касаційною скаргою.

За вказаних обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комункомплект" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. у справі Господарського суду міста Києва №23/400 скасувати, справу передати на розгляд Київського апеляційного господарського суду.