Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

позивача: Бугай В.М., директор, протокол загальних зборів учасників

№ 8 від 22.07.2011

відповідача: не з’явилися

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 47318,71 грн. заборгованості з оплати послуг, наданих за актом про надання послуг № ОУ- 081 від 31.05.2011.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011 у справі №3/215 (суддя Овсяннікова О.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" 47318, 71грн. –основного боргу, 473, 19 грн. - державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у справі № 3/215 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Стойка О.В., судді Діброва Г.І., Бойченко К.І.) рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 у справі № 3/215 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у справі №3/215, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" від 27.03.2012, в якому позивач просив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у цій справі залишити без змін.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" укладено договір про надання послуг по наданню персоналу №7 (далі –Договір).

За умовами вказаного Договору Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", як замовник, доручило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", як виконавець, прийняло на себе зобов’язання надавати по заявці послуги з надання відповідачу робітників для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов’язаних з виробництвом і (або) реалізацією продукції в період часу і на умовах, визначених Договором ( п.1.1 Договору).

Договір, згідно з п. 11.1 Договору, вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009.

Між сторонами підписані додаткові угоди №1 від 01.11.2009, №2 від 14.12.2009, № 3 від 01.04.2010, № 4 від 15.07.2010, № 5 від 01.09.2010, № 6 від 01.11.2010 та №7 від 01.12.2010, які є невід'ємними частинами Договору. З урахуванням додаткових угод, укладених між сторонами, та підписання акту про надання послуг в травні 2011 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що своїми діями сторони продовжили строк дії Договору на 2010–2011рр.

Умовами цього Договору (п.п. 5.3.3., 5.4. Договору) передбачено, що позивач зобов’язується передавати відповідачу не пізніше 12–го і 27–го числа поточного місяця (після підписання акту надання послуг двома сторонами) рахунок-фактуру на підставі акту і податкову накладну, а відповідач зобов’язується оплатити послуги позивача, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок останнього (на підставі рахунку і підписаного акту наданих послуг), впродовж п’яти банківських днів від дати надання вищевказаних документів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно акту від 31.05.2011 № ОУ-081 про надання послуг по наданню персоналу, підписаного представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з надання персоналу на загальну суму 47318,71грн. В додатку № 1 до акту №ОУ-081 від 31.05.2011 підставою виконання робіт зазначено договір №7 від 01.08.2009, а тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем підтверджено факт надання позивачем послуг на виконання цього Договору на вищевказану суму.

Рахунок-фактуру № 081/7 від 31.05.2011 на оплату послуг на суму 47318, 71грн. та податкову накладну позивачем було надіслано відповідачу листом від 19.10.2011 №423, який відповідач отримав 19.10.2011, про що свідчить відмітка штампу відповідача.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги за вищевказаним актом про надання послуг, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язанням, згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарські зобов’язання, згідно з нормами ст. 174 ГК України, можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що акт №ОУ-081 від 31.05.2011, підписаний сторонами з посиланням на договір №7 від 01.08.2009, з урахуванням додатку №1 до акту №ОУ-081 від 31.05.2011, а тому послуги на суму 47318,71 грн. були надані позивачем за вказаним Договором.

Враховуючи викладене та з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором №7 від 01.08.2009 щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок судів двох інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача боргу в сумі 47318,71 грн.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті у відповідності до норм статті 43 ГПК України з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2012 та рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2011 у справі № 3/215 залишити без змін.