Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Справа розглядалась неодноразово. Рішенням від 14.12.2009 господарського суду Сумської області позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірним включення до акту оцінки вартості майна орендованого підприємства "Харківстальконструкція", затвердженого Фондом державного майна України 28.02.1994, гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі –продажу № КП- 338 від 11.05.1995 в частині приватизації гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Поставною від 11.03.2010 Харківського апеляційного господарського суду рішення від 14.12.2009 господарського суду Сумської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що за ст.ст. 4- 6 Житлового кодексу Української РСР гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду, а відтак згідно з вимогами ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації не підлягають.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Пектораль-С" та АТ "Харківстальконструкція" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами і просять їх скасувати посилаючись на те, що судами порушенні норми матеріального та процесуального, зокрема, ст.ст. 41, 121 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 за №457/97-ВР (457/97-ВР) ст.ст. 12, 29, 84 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , Закон України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , ст. ст. 216, 257, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71, 83 Цивільного кодексу УРСР, а також господарськими судами не враховано положення п. 4 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 08.09.1993 (717-93-п) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити.

Господарським судом встановлено, що в 1994 році здійснена приватизація орендного підприємства "Харківстальконструкція", яке в подальшому було перереєстровано у акціонерне товариство "Харківстальконструкція" та є правонаступником орендного підприємства.

11.05.1994 Фонд державного майна України та АТ "Харківстальконструкція" уклали договір купівлі-продажу №КП-338, відповідно до умов якого, останній викупив державне майно, балансова вартість основних засобів якого склала 11607414тис. крб.

Згідно інвентаризаційного опису основних фондів АТ "Харківстальконструкція" станом на 01.01.1994, підписаного членами інвентаризаційної комісії до складу основних фондів ОП "Харківстальконструкція" увійшов гуртожиток "Висотнік", що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 в м. Суми, залишковою вартістю 232366тис.крб.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинною на той період) передбачено, що цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.

Крім того, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4- 6 Житлового кодексу Української PCP також відносяться гуртожитки.

Отже, вищезазначені вимоги Закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 за №208 під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання та відносились до об'єктів державного житлового фонду.

Господарські суди дійшли висновку, що відносини щодо використання гуртожитків регулюються нормами Житлового кодексу УРСР (5464-10) та іншими актами житлового законодавства. Гуртожитки, як об'єкти житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що дія цього Закону поширюється на приватизацію майна громадянами, а не юридичними особами.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року, що діяла на той час) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Господарські суди правомірно дійшли висновку, що гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Суми неправомірно включений до складу майна, яке підлягало приватизації, а, отже, договір купівлі-продажу №КП-338 від 11.05.1994, укладений Фондом державного майна України та Організацією орендарів орендного підприємства "Харківстальконструкція", в частині приватизації згаданого гуртожитку є недійсним.

Також, господарські суди визнали неправомірним включення до акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Харківстальконструкція", затвердженого Фондом Державного майна України 28.02.1994, гуртожитку за адресою: м. Суми, вул. Шишкарівська, 11.

Щодо доводів відповідача та третьої особи –1 про пропуск позивачем строку позовної давності, то відповідно ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу Української PCP, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За ч.2 ст. 80 цього Кодексу, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено господарським судом, відповідно довідки КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" від 11.09.2008, на час розгляду справи у господарському суді, будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за:

- ТОВ "Пектораль-С" на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.2004, 07.02.2004, площею 824,1 кв. м на 1-му поверсі;

- АТЗТ "Харківстальконструкція" на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 12.09.2007 на гуртожиток, площею 2163,1 кв.м.;

- гр. ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2007 №4110 на нежитлові та житлові приміщення, площею 1805,7 кв.м.;

- гр. ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2008 за №1540, частка власності 1/1 - сушка №66, площею 22,4 кв.м; на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2008 за №1548 №68, площею 22.4 кв.м, договору купівлі-продажу від 16.05.2008 за №1536 №67, площею 17,8 кв.м., договору купівлі-продажу від 16.05.2008 за №66а, площею 22,3 кв.м.

- гр. ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року №1518, договору купівлі-продажу №1526, договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року №1521, договору купівлі-продажу від 16.05.2008 року №1530 відповідно №55а площею 22,4 кв.м, №57 площею 22.4 кв.м, сушка №54 площею 22.4 кв.м, сушка №65 площею 22,4 кв.м.

Господарські суди дійшли висновку, що не має правових підстав для визнання права власності за державою з моменту укладення спірного договору купівлі-продажу, враховуючи, що за ст.ст. 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Тому, господарські суди відмовили у задоволенні позовних вимог виходячи з приписів вищезазначених норм, оскільки, у суду відсутні правові підстави, в межах даного позову, вилучити та передати державі майно, власником, якого не є відповідач.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 (v008p710-10) , ст. 1115, п.1 ст.1119,ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційних скарг відмовити.

Постанову від 11.03.2010 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 14/412-08 залишити без змін.

постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.