6/80-Д Про визнання недійсним договору про спільну діяльність - 13.07.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.11.2009 (суддя Терлецька – Байдюк Н.Я.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду (судді: Т. Філіпова, Н. Горшкова, Г. Майор), позовні вимоги задоволено: договір сторін про спільну діяльність від 30.06.2005 визнано недійсним, як укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Сторона в договорі –Науково-виробниче підприємство "Діада К" в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд. Вважає, що судом першої інстанції порушені ст. 4-5, 88, а апеляційним судом –ст. 104 Господарського процесуального кодексу України: на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі (арк. 89) не винесено будь-якого судового акту, навіть ухвалу про відмову. В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наданим доказам не надана правова оцінка, зокрема, акту від 30.05.2006 (арк. 91), яким НДІ Радіосистем визнає збитки, завдані НВП "Діада К" на суму 70997 грн. реальних збитків та 131092,50 євро упущеної вигоди. За таких обставин висновок суду, що "наявність збитків нічим не обгрунтована" не відповідає матеріалам та обставинам справи.

Судами безпідставно не застосована ст. 216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсного правочину незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дослідженням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що 30.06.2005 року між Науково-виробничим підприємством "Діада К" в особі директора Копанева Анатолія Олексійовича, що діяв на підставі статуту (сторона-1) та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут радіосистем" в особі директора Кравця Леоніда Григоровича, що діяв на підставі статуту (сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до розділу 1 якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері виготовлення металоконструкцій для досягнення наступних спільних господарських цілей: розширення виробництва, одержання прибутку (а.с.12-14).

Сумісна діяльність сторін буде здійснюватись у відповідності до додаткових угод (додатків), що додаються до даного договору, в яких сторони визначають порядок оплати, терміни, етапи та інші умови сумісної діяльності по кожному виду продукції (п.2.2 договору).

Згідно із розділом 3 договору сторона-1 зобов'язалась у термін протягом 5 днів з моменту виконання п.6.2. даного договору перерахувати стороні-2 платіжним дорученням витрати сторони-2 та частку доходу від виготовленої та реалізованої продукції згідно з додатковою угодою по конкретному виду продукції; здійснювати, у випадку необхідності, авансові платежі в рахунок сплати частки доходу від реалізації продукції, що припадає стороні-2, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок сторони-2 або шляхом оплати її витрат з сумісної діяльності; здійснювати наймання відповідного персоналу для виконання робіт по договору та оплату їх праці; забезпечити матеріалами та витратними матеріалами; забезпечити технічною документацією; забезпечити технологічним оснащенням; забезпечити електрозварювальним обладнанням; здійснювати оплату за електроенергію, використану на технологічні потреби по виконанню цього договору; вирішити і узгодити з стороною-25 питання опалення приміщень, задіяних для виконання спільних проектів за даним договором, і сплатити витрати на опалення за власний рахунок; у разі, коли по рішенню сторони-1 виготовлення продукції призупиняється на деякий термін, сторона-1 сплачує стороні-2 компенсацію за простій у розмірі 5000,00грн. на місяць.

Сторона-2 зобов'язалась організувати виконання робіт по даному договору; своєчасно проводити розрахунки за надані третіми сторонами послуги, пов'язані з виконанням спільних проектів (електроенергія, комунальні послуги та ін.) за умови своєчасного перерахування коштів стороною-1 згідно з п.3 договору; забезпечити необхідними приміщеннями для виконання спільних проектів за даним договором; забезпечити доступ згідно заявок сторони-1 персоналу сторони-1 до наданих приміщень для виконання спільних проектів; надавати на запит стороні-1 інформацію про перебіг виконання спільних проектів; обслуговувати верстатний парк, задіяний на виконання договору; наглядати за додержанням правил техніки безпеки, профсанітарії та пожежної безпеки; забезпечити побутовими умовами робітників сторони-1 (розділ 4 договору).

У п.7.2. договору сторони встановили, що у випадку браку спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, це покриття здійснюється винною стороною ПІСЛЯ проведення розслідування.

Відповідно до п.8.4 договору у випадку припинення дії даного договору, майно надавалося сторонами для виконання спільних проектів за даним договором, повертається стороні, яка його надавала.

01.07.2005р. між сторонами договору було підписано додаткову угоду №1 (додаток №1 до договору) до договору про спільну діяльність від 30.06.2005р., відповідно до якої сторони, зокрема, домовились про наступне:

Розпочати з 01.07.2005р. сумісну діяльність з випуску нижньої рами гітербоксів (надалі-рами) по кресленню №70А 114845. Визначити план випуску рами у розмірі 200 шт./добу (4400 шт./місяць).

Стороні-1 у строк до 15.07.2005р. забезпечити сумісну діяльність електрозварювальним обладнанням, технологічним оснащенням та технічною документацією.

Стороні-2 у строк до 15.07.2005р. забезпечити сумісну діяльність необхідними приміщеннями та верстатним парком для виконання спільних проектів за даним договором (а.с. 15).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірний договір суперечить чинному законодавству, оскільки договір про спільну діяльність зі сторони ДП "Науково-дослідний інститут" укладений без наявності погодження Міністерства промислової політики на передачу державного майна для використання у спільній діяльності, що є також порушенням й положень статуту підприємства (а.с.35-36).

Майно НДІ радіосистем є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту (п.4.2 статуту).

Згідно із п.4.8 статуту НДІ радіосистем Мінпромполітики та інші органи виконавчої влади здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, правочинністю дій по відношенню до державної власності, відповідності чинному законодавству ведення підприємницької діяльності.

Пунктом 4.9 статуту заборонено підприємству передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Реалізація зайвого майна і передача майна в оренду здійснюється підприємством за узгодженням з Мінпромполітики.

Відповідно до п.1, п.п.7 п.4 "Положення про Міністерство промислової політики і України", що затверджено Указом Президента України від 21 вересня 2001 року № 849/2001 (849/2001) (із відповідними змінами та доповненнями) Мінпромполітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної промислової політики. Мінпромполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності. Майно Державного підприємства Науково-дослідний інститут радіосистем є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в якості внесків у спільну" діяльність згідно із договором про спільну діяльність від 30.06.2005р. та додаткової угоди №1 до договору про спільну діяльність від 30.06.2005р. надавалось державне майно, зокрема, необхідні приміщення (цехи) та верстатний парк (устаткування).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що договір про спільну діяльність від,; 30.06.2005р. був укладений сторонами спору за відсутності відповідного погодження Міністерства промислової політики України.

Прокуратура Житомирської області 10.11.2008р. дізналася про допущені порушення при укладенні договору про спільну діяльність під час розгляду заяви з кредиторськими вимогами НВП "Діада К", які ґрунтуються на спірному договорі про спільну діяльність, у справі про банкрутство Державного підприємства "Науково-дослідний інститут радіосистем" №3/96-Б, що знаходиться в провадженні господарського суду Житомирської області.

Так, ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.11.2008р. у справі №3/96-Б було призначено до розгляду заяву НВП "Діада К" про визнання його кредитором ДП "Науково-дослідний інститут радіосистем" на суму 70997,00 грн. реальних збитків та 131092,50 євро упущеної вигоди, які ґрунтуються на договорі про спільну діяльність від 30.06.2005р., укладеного між сторонами.

В січні 2006 року прокуратурою Богунського району м. Житомира проводилась перевірка звернення директора НВП "Діада К" з приводу недопущення директором НДІ радіосистем працівників підприємства до робочих місць на території інституту.

За результатами перевірки прокуратурою 26.01.2006р. за №16/06 дана заявнику відповідь про усунення порушень законодавства про працю (а.с.58).

Однак, законність укладеного між сторонами договору про спільну діяльність не була предметом прокурорської перевірки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позиція апелянта ґрунтується на помилковому тлумаченні положень ч.2 ст. 216 Цивільного кодексу України.

На думку скаржника, наявність збитків, пов'язаних із виконанням договірних зобов'язань, підтверджується матеріалами справи, а саме ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.11.2008р. у справі №3/96-Б, однак, колегія суддів вважає такі посилання скаржника непереконливими, оскільки з ухвали господарського суду у справі про банкрутство не вбачається, що судом визнані кредиторські вимоги до боржника. Посилань на інші докази скаржником не здійснено.

Таким чином наявність збитків, які пов'язані з укладенням сторонами угоди, визнаної у подальшому недійсною, нічим не обґрунтована, відповідних доказів не представлено.

З огляду на досліджені попередніми судовими інстанціями докази та встановлені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 215 ЦК України, 207 ГК України (436-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ІІІ, У та УІ ст. 203 ЦК України. Ця стаття встановлює вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Серед них –"особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності".

Судами встановлено, що державному підприємству НДІ радіосистем забороняється передавати безоплатно іншим підприємствам, організаціям в оренду нежилі приміщення. Це можливо лише за погодженням з Мінпромполітики (п.4.9 Статуту). До завдань останнього відповідно до Указу Президента України від 21.09.2001 № 849/2001 (849/2001) , входить забезпечення реалізації державної промислової політики і в тому числі шляхом виконання відповідно до законодавства України функцій з управління об’єктами державної власності. Судами встановлено, що майно ДП НДІ радіосистем є державною власністю та закріплено за ним на праві повного господарського відання (п.4.2 Статуту). Статтею 141 ГК України визначено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що надання іншому підприємству у користування виробничих приміщень державного підприємства без згоди власника майна, у даному випадку держави в особі Мінпромполітики суперечить вище наведеним нормам діючого законодавства та Статуту ДП НДІ радіосистем. За таких обставин суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали договір про спільну діяльність сторін недійсним.

Доводи скаржника про те, що суд зобов’язаний був застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді відшкодування збитків, завданих НВП "Діада К", колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні все що вона одержала на виконання правочину, який визнаний недійсним, у разі неможливості –повернути вартість (реституція). Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до ст.11 ЦПК (постанова Пленуму ВСУ України № 9 (v0009700-09) від 6.ХІ.2009 п.7). Принцип диспозитивності також застосовується при розгляді господарських спорів. Суд розглядає такі справи тільки за зверненням осіб, поданим відповідно до ГПК (1798-12) і в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів, поданих сторонами. Тобто сторонам належать важливі диспозитивні права, розпоряджаючись якими вони відкривають процес і можуть змінювати його рух і спрямованість. Цими можливостями сторони розпоряджаються на свій розсуд. Звідси: суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину як відшкодування збитків, моральної шкоди та інших, що не були зазначені в позовних вимогах та не були досліджені в суді.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив скаржнику у винесенні додаткового рішення, в якому вирішити питання відшкодування збитків, завданих НВП "Діада К" (арк.90). Суд правильно вказав, що ст. 88 ГПК України має вичерпний перелік випадків коли суд має право винести додаткове рішення. Ст. 88 ГПК України не містить вказівок яким чином суд має повідомити сторони про відсутність підстав для винесення додаткового рішення.

Слід зазначити, що скаржник не позбавлений права самостійно пред’явити позов про відшкодування завданих йому збитків.

Колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) , Вищий господарський суд України,