Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу дочірнього житлово-комунального підприємства колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми "Дніпрянка", м. Дніпропетровськ,

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011

зі справи № 6/5005/11121/2011

за позовом комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі –Підприємство), м. Дніпропетровськ,

до дочірнього житлово-комунального підприємства колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми "Дніпрянка" (далі – Фірма)

про стягнення 66 469,57 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Тулінова І.І.,

відповідача – не з’явився,

Підприємство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фірми 39 632,27 грн. боргу в зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань з оплати наданих послуг, 26 474,04 грн. пені, 87,42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 275,84 грн., а всього 66 469,57 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 (суддя Коваленко О.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М. –головуючий суддя, судді Тищик І.В., Верхогляд Т.А.), позов задоволено: з Фірми стягнуто 39 632,27 грн. основного боргу, 12 000 грн. пені, 87,42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 275,84 грн.

Прийняті попередніми судовими інстанціями рішення та постанову з посиланням на приписи статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України від 20.05.1999 № 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (далі –Закон № 686) мотивовано невиконанням Фірмою зобов’язань з належної оплати послуг з надання водопостачання та водовідведення за договором від 07.12.2005 № 3612 (далі –Договір).

У касаційній скарзі Фірма просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням зазначених ними норм матеріального права і наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, дослідивши обставини справи, встановивши наявність Договору та з’ясувавши зміст договірних зобов’язань сторін, перевіривши стан розрахунків сторін за Договором та правильність нарахування позивачем сум основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, дійшли обґрунтованих висновків щодо невиконання Фірмою зобов’язань стосовно належної оплати одержаних за Договором послуг, а тому правомірно стягнули з неї на користь Підприємства 39 632,27 грн. боргу, 87,42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 275,84 грн.

При цьому попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що норми Закону № 686 (686-14) стосовно розміру пені є спеціальними щодо відповідних норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Водночас застосування приписів Закону № 686 (686-14) для нарахування пені є правомірним, якщо дія цього Закону (686-14) поширюється на спірні правовідносини сторін.

Разом з тим статтею 1 Закону № 686 встановлено, що пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (тобто без врахування обмеження максимального розміру пені, передбаченого статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги мають сплачувати суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності.

У свою чергу, відповідач послідовно стверджував, що послуги з водопостачання та водовідведення за Договором надаються для забезпечення діяльності гуртожитку (об’єкт житлового фонду; а.с. 9, 33, 35, 36, 37, 38).

Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами зазначені доводи Фірми не спростовано, як не було ними і встановлено, чи використовує відповідач саме нежилі будинки і приміщення та чи належать вони Фірмі на праві власності або орендовані нею на підставі договору.

Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж місцевий господарський суд, зменшивши розмір пені до стягнення з 26 474,04 грн. до 12 000 грн., на порушення приписів пункту 4 частини першої статті 84 ГПК України не зазначив у резолютивній частині рішення зі справи про відмову в задоволенні відповідної частини позовних вимог. Зазначене порушення не було усунуто й судом апеляційної інстанції.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України (1798-12) є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення сум пені та судових витрат зі справи.

З огляду на наведене справа у відповідній частині має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу дочірнього житлово-комунального підприємства колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми "Дніпрянка" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 зі справи № 6/5005/11121/2011 скасувати в частині розгляду позовної вимоги про стягнення пені та розподілу судових витрат (державного мита і витрат на інформаційно-технічне-забезпечення судового процесу).

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

3. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 зі справи № 6/5005/11121/2011 залишити без змін.