14/434 Про скасування рішення Постійно діючого третейського суду - 07.07.2010 Прийняття

У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 р. у справі № 10/30 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд - Джи"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крат-296"про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог ст.ст. 15, 256- 259 ЦПК України, ст.ст. 6, 51 Закону України "Про третейські суди", ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та з порушення прав і обов’язків заявника.

Представник позивача подав суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі пропущення заявником строку для оскарження рішення третейського суду, встановленого ч. 4 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2009 р. провадження у даній справі щодо розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 р. у справі № 10/30 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2009 р. залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2009 р. у справі 14/434 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2009р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. у справі №14/434, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанк Росії", м.Київ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду м.Києва.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" (в редакції від 05.03.2009 p., чинній на момент звернення) рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону України "Про третейські суди"заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

В п. 1.14. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди" (v0639600-05) (надалі - Закон) зазначено, що строк і порядок розгляду заяви визначаються відповідно до вимог розділу XI ГПК України (1798-12) .

Як вбачається з поданої заяви, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" у справі №10/30 за позовом позивача до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна прийнято 30.01.2007 р.

Заявник в поданій заяві посилається на те, що йому стало відомо про прийняте Третейським судом рішення 18.08.2009 р.

Однак, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявнику було відомо про оскаржуване рішення ще з листопада 2007 року, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. Зокрема, копією позовної заяви закритого акціонерного товариства "Банк НРБ", правонаступником якого є заявник № 2819/4/11, поданої до господарського суду Миколаївської області, про заборону вчиняти дії, що порушують права ЗАТ "Банк НРБ"як іпотекодержателя, про визнання недійсною передачу майна до статутного фонду відповідача та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між позивачем та відповідачем від 20.01.07 р. в частині передачі нерухомого майна - комплексу, Андрієво-Зорінський ХПП, у якій скаржник посилається на оскаржуване рішення третейського суду; копією касаційної скарги вих. № 3095/4/11 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.11.2007р. у справі №19/14-3605/1 про повернення позовної заяви без розгляду, у якій заявник також посилається на оскаржуване рішення; копією постанови Вищого господарського суду України у справі №14/196/08 від 05.11.2008 р., в якій містяться посилання на те, що рішення господарського суду мотивовано передачею майна від ВАТ "Агроекспорт" до відповідача за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 20.01.2007 р. із подальшим підтвердженням даного договору рішенням третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 р. у справі № 10/30.

Таким чином, заявник дізнався або не міг не дізнатись про рішення Третейського суду не пізніше, ніж на день звернення до господарського суду Миколаївської області із вищевказаною позовною заявою, а саме не пізніше, ніж 12 листопада 2007 року.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заявник звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007р. у справі

№ 10/30 з пропуском строку, встановленого ч. 4 ст. 51 Закону.

Зокрема, в п.1.4. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 (v0639600-05) "Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України "Про третейські суди" зазначено, що частиною четвертою статті 51 Закону встановлено, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Законом не передбачено можливості відновлення цих строків. Тому в разі їх пропуску з будь-яких причин місцевий господарський суд має ухвалою відмовити у прийнятті відповідної заяви.

Отже, з огляду на зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на момент подання скаржником заяви про скасування рішення Третейського суду, були відсутні правові підстави для прийняття заяви до розгляд.

Таким чином, судами обґрунтовано зазначено, що провадження з розгляду заяви скаржника про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007р. у справі № 10/30 підлягає припиненню.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, скаржник не надав господарським судам доказів, які підтверджують заявлені вимоги.

Інші твердження скаржника досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.