Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з’явився; - відповідача Ковтун А.В.(дов.№09-32/467 від 16.07.09), Єременко В.Б.(дов. №09-32/212 від 16.06.09), Кузнецов Р.В.(дов.№09-32/211 від 16.06.09)

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010 (суддя: Дучал Н.М.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний кар'єр" (надалі позивач) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Путіловське відділення ПАТ "Промінвестбанку" в м. Донецьку (надалі - відповідач).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2010 (судді: Калантай М.В., Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги позивача на вищевказану ухвалу суду першої інстанції. Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що чинне господарське процесуальне законодавство не передбачає право сторін на оскарження ухвали про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову, тому у суду апеляційної інстанції не має правових підстав для порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу суду першої інстанції.

Позивач, не погоджуючись із ухвалою апеляційного господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) , проте позивач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 30.06.2010.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржуване у даній справі судове рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) передбачено, що оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названими нормами ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , на підставі яких було винесено судом першої інстанції ухвалу від 31.03.2010, а саме: ст.ст. 66, 86, 87 ГПК України не містять вказівок щодо можливості оскарження такого роду ухвал.

Тобто ні вказаними нормами, ні іншими нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал місцевих господарських судів про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, Донецьким апеляційним господарським судом правомірно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний кар'єр" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.03.2010, про що 19 .04 .2010 винесено оскаржувану ухвалу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі № 19/8пд відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний кар'єр" залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2010 у справі №19/8пд залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.