855/162/19 Про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України, висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України", зобов`язання Центральної виборчої комісії зареєструвати особу кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України - 30.06.2019 Прийняття

за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, прийняте колегією у складі: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

24 червня 2019 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (надалі - відповідач, ЦВК або Комісія), в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 21 червня 2019 року №1133 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";

зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК, відмовляючи у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.

На думку позивача, висновок ЦВК в оскаржуваній постанові про те, що документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, у разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі, не підтверджений жодною нормою Закону України "Про вибори народних депутатів" (4061-17) та протирічить його змісту, зокрема частині 3 статті 60 вказаного Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 21 червня 2019 року № 1133 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року".

Зобов`язано Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.06.2019 у справі № 855/150/19, виходив з того, що недотримання певних вимог щодо оформлення документу є підставою для внесення до нього виправлень, а не підставою для прийняття рішення про відсутність такого документу взагалі.

Задовольняючи вимогу позивача про зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у депутати, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи у ЦВК відсутні повноваження щодо розгляду документів для реєстрації кандидатом у депутати внаслідок спливу строку, встановленого чинним законодавством (кінцевою датою є 25.06.2019). Враховуючи наявність факту порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права буде найефективнішим.

Установлені судом першої інстанції обставини справи.

18 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Центральної виборчої комісії із заявою про самовисування разом з іншими документами щодо реєстрації його кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №70 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Відповідно до довідки ЦВК від 18 червня 2019 року позивачем надано відповідачу всі необхідні документи (відомості), які обов`язково повинні міститися згідно з вимогами вищевказаного Закону, в тому числі і автобіографія.

Постановою Центральної виборчої комісії 21 червня 2019 року №1133 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 70 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019" позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 70.

Підставою для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України Комісією визначено пункт 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", у зв`язку з відсутністю документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону

Згідно пункту 2 частини 2 статті 55 вказаного Закону серед пакету документів кандидатом у депутати подається автобіографія на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Всупереч вимогам вище процитованої норми в поданій ОСОБА_2 автобіографії не вказано відомостей щодо його громадянства із зазначенням часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, наявності чи відсутності судимості.

За таких обставин Комісія у мотивувальній частині оспорюваної постанови дійшла висновку, що названий документ вважається не поданим згідно з пунктом 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів" (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 29 травня 2019 року №909.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги та виклад позицій інших учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Центральна виборча комісія 28 червня 2019 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Комісія вважає, що висновки суду є помилковими, оскільки відсутність в автобіографії відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі відповідно до Закону, а саме громадянства із зазначенням часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, відомості про наявність чи відсутність, не може вважатися помилкою та неточністю відповідно до частини 3 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів".

Зобов`язання судом Комісію зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати апелянт вважає втручанням в дискреційні повноваження колегіального органу.

29 червня 2019 року до Верховного суду надійшли письмові заперечення за підписом представника позивача ОСОБА_2, де останній не погожується із доводами апеляційної скарги, з підстав, викладених у позові, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Релевантні джерела права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права кожному громадянину належить право та можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні й забезпечують свободу волевиявлення виборців (пункт 3 статті 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року, Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у країнах-учасниках Співдружності Незалежних Держав від 7 жовтня 2002 року).

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

За змістом пункту 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Основні засади, організація, порядок проведення виборів народних депутатів України, в тому числі реєстрація кандидатів у народні депутати України врегульовано Законом України "Про вибори народних депутатів України" №4061-VI від 17.11.2011 (4061-17) (надалі - Закон №4061-VI (4061-17) ).

Частиною 1 статті 63 зазначеного Закону виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об`єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов`язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв`язку з участю у виборах, а також із зобов`язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

3--1) заяви про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено, що Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

За приписами частини 1 статті 59 Закону №4061-VI кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), дійшов наступних висновків.

Як було встановлено судом першої інстанції та визнано учасниками справи, автобіографія ОСОБА_2, подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, відомостей щодо його громадянства із зазначенням часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, наявності чи відсутності судимості не містила.

У позові позивач наголошує, що перелік відомостей ним був розтлумачений таким чином, що зазначенню в автобіографії підлягають тільки ті відомості, які наявні в автобіографії.

Суд наголошує, що дотримання вимог Закону є беззаперечно важливим для принципу правової визначеності, проте таке дотримання повинно відповідати меті, установленої Законом, а перевірка дотримання цих норм не повинна зводитися до виключно формальних дій з боку органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням Закону, та позбавляти особу права бути обраним.

Оцінюючи вказані недоліки з точки зору їх істотності для цілей реєстрації кандидата у народні депутати, колегія суддів виходить з такого.

Інформацію щодо громадянства та періоду проживання в Україні та наявності чи відсутності судимості слід віднести до суттєвих відомостей, які кандидат в народні депутати зобов`язаний внести до автобіографії.

Ця інформація стосується цензів, запроваджених законодавцем для набуття пасивного виборчого права, та підпадає під обов`язкову перевірку Центральною виборчою комісією, у зв`язку з чим відомості про проживання в Україні набувають правового значення лише після їх перевірки.

При цьому така перевірка є обов`язковою незалежно від поданого кандидатом у народні депутати пакету документів, а виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону №4061-VI (як то громадянство, проживання в Україні протягом останніх п`яти років та наявність судимості за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку), є самостійною підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати за пунктом 7 частини 1 статті 60 Закону №4061-VI.

Оскаржуване рішення ЦВК не містить викладу фактів, підтверджених належними та допустимими доказами, які б доводили, що позивач приховав ці відомості та не проживав протягом п`яти років в Україні або має судимість за вчинення умисного злочину і ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник Комісії підтвердила, що інших підстав для відмови у реєстрації позивача кандидатом у депутати, визначених статтею 60 Закону №4061-VI, ЦВК не встановлено.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 у складі поданого до Комісії пакету документів додано копію паспорта громадянина України, що є беззаперечним доказом його громадянства.

В ході апеляційного провадження позивачем надано довідку Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України серії ААА № 0692982 про те, що громадянин ОСОБА_2 на території України станом на 30.06.2019 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої та непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Стосовно інформації про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, то у спірних правовідносинах ЦВК не було встановлено обставин, які б свідчили, що позивач зазначив у своїй автобіографії недостовірні відомості або ж приховав відомості, що мали значення для здійснення усвідомленого вибору.

Також ЦВК не було спростовано доводів позивача про відсутність у біографії фактів, які б свідчили про зайняття ним громадською діяльністю чи про участь у певних громадських організаціях або ж про обрання на виборні посади чи належність до політичних партій.

Оцінюючи недоліки і неточності в автобіографії позивача з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі №4061-VI (4061-17) підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, Суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 28 червня 2019 року у справі № 855/157/19 уже висловлював правову позицію, що зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом в народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, що полягав у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 2 частини 2 статті 55 Закону №4061-VI, надані їй повноваження не реалізувала, натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

Отже доводи ЦВК про те, що за умови відсутності у документах обов`язкової інформації зміни або виправлення до них не можуть бути внесено, є безпідставними.

Відповідальність за достовірність та точність відомостей у документах, поданих до Комісії для реєстрації кандидатів у депутати, несуть відповідні суб`єкти виборчого процесу.

Суд не може погодитися з тим, що ЦВК відмовляє позивачеві у реєстрації кандидатом у народні депутати на тій підставі, що ним не було подано у необхідному пакеті документів автобіографію. Судовим розглядом встановлено, що Комісією досліджено автобіографію позивача, однак через вищевказані недоліки цей документ був визнаний не поданим, що надало можливість ЦВК застосувати до спірних правовідносин норми пункту 2 частини 1 статті 60 Закону №4061-V як підставу для відмови в реєстрації кандидатом у депутати - у разі відсутності документів, зазначених у частин 2 статті 55 цього Закону.

Однак висновок, що наявний документ із певними недоліками може бути визнаний Комісією не поданим, не слідує із норм Закону №4061-V.

Верховний Суд в своєму рішенні від 28 червня 2019 року у справі №855/157/19 вже вказував, що висновки ЦВК щодо визнання неподаним документа, який не містить певних реквізитів чи відомостей, засновані на довільному тлумаченні Закону №4061-VI (4061-17) .

Під неподаннями документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

У цьому ж рішенні Верховний Суд зазначив, що відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Проте відповідно до пункту 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Отож підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

Суд зазначає, що з моменту публікації указаних звітів ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

Недотримання певних вимог щодо оформлення документу є підставою для внесення до нього виправлень відповідно до частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а не підставою для прийняття рішення про відсутність такого документу взагалі відповідно до правового висновку, викладеного в рішенні Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №855/150/19.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що спірне рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України.

Отже, спірна постанова Центральної виборчої комісії від 21 червня 2019 року №1133 є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Суд також погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині обрання способом захисту порушеного права позивача зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у депутати, виходячи з того, що на час розгляду справи у ЦВК відсутні повноваження щодо розгляду документів для реєстрації кандидатом у депутати, внаслідок спливу строку, встановленого чинним законодавством (кінцевою датою є 25.06.2019). Тож, враховуючи наявність факту порушення прав позивача у зв`язку із прийняттям відповідачем протиправного рішення, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права буде найефективнішим.

Наведене кореспондує із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях від 30.01.2013 N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004, відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, Верховний Суд наголошує, що ЦВК в жодному випадку не звільняється від обов`язку здійснити перевірку позивача як кандидата в народні депутати на предмет відсутності обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 61 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія має повноваження приймати рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону, і після реєстрації особи кандидатом у депутати.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з положеннями статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За частиною дев`ятою статті 273 КАС України у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цих Кодексом.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки за подання апеляційної скарги на рішення суду відповідач не сплатив судовий збір, сума судового збору у розмірі 1152,60 грн підлягає стягненню з ЦВК за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 293, 308, 315, 321, 322 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії - залишити без задоволення.

2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 855/162/19 за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

3. Стягнути на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) судовий збір у розмірі 1152,60 грн (тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок).