Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року у справі № 7/219 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення суми, –

У березні 2009 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 12609827,63 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 630491,38 грн. штрафу, 35001,54 грн. 3 % річних, 278580,27 грн. інфляційних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 2 від 24 грудня 1990 року в частині розрахунків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 червня 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12609827,63 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 630491,38 грн. штрафу, 35001,54 грн. інфляційних, 278580,27 грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить прийняті у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що у відповідача, згідно рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції, які були виставлені позивачем на виконання договору № 2 від 24 грудня 1990 року, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, виник обов’язок оплати вартості спожитої активної електричної енергії та оплати за перетікання реактивної енергії, проте, відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 12609827,63 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в даній частині та необхідність їх задоволення.

Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, підлягають стягненню за весь час прострочення платежу 278580,27 грн. інфляційних, 3 % річних в розмірі 35001,54 грн., а також штраф в сумі 630491,38 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2009 року у справі № 7/219 –без змін.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.