Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 25.06.2010р. №02.02-10/295 у зв’язку з відпусткою судді Мележик Н.І., змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Дунаєвська Н.Г. - головуючий, судді Самусенко С.С., Владимиренко С.В. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У липні 2009р. Відкрите акціонерне товариство "Мусон" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті оренди приміщення, за відшкодування витрат та надання послуг за договором "На оренду приміщень, відшкодування витрат та надання послуг" №647-А від 01.03.2008р. на суму 47228,58грн., в тому числі: по оплаті оренди, послуг та споживання енергоресурсів на суму 40428грн., по оплаті пені на суму 3969,81грн., по оплаті індексації заборгованості у зв’язку з інфляцією на суму 2331,22грн., по оплаті 3% річних на суму 499,55грн.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009р. у справі №2-1/3613-2009 (суддя Ковтун Л.О.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства "Мусон" заборгованість в сумі 40428грн., пеню в сумі 3969,81грн., річні в розмірі 499,55грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2331,22грн., державне мито в сумі 472,29грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №2-1/3613-2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Заплава Л.М., суддів Фенько Т.П., Латиніна О.А.) а пеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009р. у справі № 2-1/3613-2009 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009р. у справі №2-1/3613-2009 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство "Мусон" скористалося правом, наданим ст. 1112 ГПК України, надіслало до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, в яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.03.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Мусон" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг №647-А, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення (частина корпусу №2, перший поверх) площею 102,5кв.м., що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29.

З договірних умов, визначених сторонами в п.1.4 договору суди попередніх інстанцій з'ясували, що предметом договору також є надання послуг по обслуговуванню електромереж, теплових та водоканалізаційних мереж, відшкодування витрат ВАТ "Мусон" за активну, реактивну електроенергію та витрат по обслуговуванню внутрівідомчих мереж електрозв'язку, кабельних мереж.

Судом апеляційної інстанції з’ясовано, що за умовами пунктів 2.1, 2.10 договору, оплата орендної плати за приміщення, передані в оренду, на суму 20705грн., відшкодування витрат за спожиту електроенергію здійснюються орендодавцем до 10 числа місяця наступного за звітним. За умовами, визначеними п.3.4 договору, орендар зобов’язаний вносити орендодавцю своєчасно та в повному обсязі орендну плату та відшкодування витрат за спожиту електроенергію та обслуговування внутривідомчих мереж електрозв'язку.

З договірних умов, визначених сторонами в п.7.2 договору, апеляційним господарським судом вказано, що у випадку порушення строків оплати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочки, а також 3 % річних від суми невиконаних обов'язків за весь час прострочки.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що угодою №1 до договору оренди приміщень №647-А від 01.03.2008р. сторони дійшли згоди щодо розірвання вказаного договору з 30.01.2009р. За актом прийому-передачі №4/647-А від 30.01.2009р. спірні приміщення були передані позивачу. Однак оплату за договором відповідач за грудень 2008р. - січень 2009р. не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі на суму 40428грн. за виставленими рахунками №4567 від 12.12.2008р. та №128 від 22.01.2009р.

Врахував зазначене, пославшись на приписи ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 525, 526, 629, ч.ч.1, 3 ст. 762 Цивільного кодексу України, встановив не оплату відповідачем за орендоване приміщення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості на суму 40428грн., з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції.

Водночас, керуючись приписами ст. 548, ч.1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені на суму 3969,81грн., 3% річних на суму 499,55грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 2331,22грн.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і спростовуються вищевикладеним.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2009р. у справі №2-1/3613-2009 залишити без змін.

постанова касаційному оскарженню не підлягає.