Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у вересні 2009 року, ВАТ "Укрнафта" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ЗАТ "Укргаз-Енерго" 608 680,86 грн. з яких: 128 753,35 грн. боргу, 438 165,08 грн. пені, 21 630,56 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 4 604,32 грн. 3 % річних за неналежне виконання останнім договору про надання послуг з транспортування природного газу №39/66/Тр-07 від 30.01.2007 року щодо оплати послуг.

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.10.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року, рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Постановляючи про відмову у позові, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що відсутність у відповідача реєстрів наданих послуг з транспортування природного газу та складених відповідно до них двосторонніх актів, як це передбачено договором, виключає задоволення заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за спірним договором.

Проте, повністю погодитись з наведеними судами мотивами відмови у позові не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2007 року між сторонами укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу №39/66/Тр-07 відповідно до умов якого, ВАТ "Укрнафта" (виконавець) зобов'язався надати послуги з транспортування природного газу системою внутрішньопромислових трубопроводів, що знаходяться в зоні його обслуговування та/або користуванні від пунктів приймання-передачі газу-пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України, який транспортується шляхом заміщення, до пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним ЗАТ "УКРАЗ-ЕНЕРГО" (замовником) та доведеним (підтвердженим) до виконавця через ОДУ ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник –здійснити оплату наданих послуг згідно умов цього договору.

Пунктами 6.1, 6.2 зазначеного договору встановлено, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюються до 12 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, складених відповідно до актів, якими оформлюються послуги з транспортування газу та технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення (п.4.1, 4.2 договору).

Згідно п.4.3 договору, зазначені акти підписуються сторонами до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги

Підставою для складання цих актів є реєстр фактично протранспортованих об'ємів природного газу у відповідному місяці, який підписується до 5 числа місяця наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги і який складається на підставі актів здачі приймання газу та/або інших письмових документів, погоджених позивачем, які підтверджують передачу споживачам та/або уповноваженим організаціям об'ємів природного газу з ресурсів відповідача (п.п.4.4 - 4.6 договору).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається лише на вину позивача у тому, що не було погоджено реєстри на транспортування природного газу та не підписано акти приймання наданих послуг і не оспорював, що транспортування газу з його ресурсів здійснювалось позивачем у лютому 2008р. відповідно до умов договору №39/66/Тр-07 від 30.01.2007 р.

Таким чином, предметом судового розгляду було не лише з'ясування причин не підписання актів, а у першу чергу встановлення обсягу природного газу ресурсів відповідача, який було транспортовано його споживачам та його вартість.

Але, ці обставини судом не з'ясовувались, достовірність наданих позивачем доказів щодо обсягів транспортування природного газу відповідача не перевірялась, мотивів щодо неправильності визначення позивачем обсягів транспортування газу не найдено, а тому, при такому положенні судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, повно і всебічно з’ясувати права та обов’язки сторін, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Відповідно до ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010р № 8-рп/2010 (v008p710-10) повторному касаційному перегляду справа не підлягає.