Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ТОВ "Кірасир" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Агро-Класс", за участю третьої особи - Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру даних про наявність обмежень повноважень директора товариства щодо представництва від імені ТОВ "Агро – Класс", а саме: "відчуження основних засобів, нерухомого майна, акцій інших підприємств або вихід товариства зі складу засновників других підприємств здійснюється на підставі рішення зборів засновників".

Одночасно з метою забезпечення позову на підставі, зокрема, статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив суд:

- накласти арешт на основні засоби, нерухоме майно, акції та корпоративні права, що належать ТОВ "Агро-Класс", до набуття чинності рішенням суду по цій справі;

- заборонити до набуття чинності рішення у цій справі державному реєстратору Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області проводити реєстраційні дії щодо юридичної особи ТОВ "Агро-Класс", які пов’язані із виключенням зі складу учасників ТОВ "Кірасир" та проведення у зв’язку з цим державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ "Агро-Класс".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2010 р. (суддя Азізбекян Т.А.) заява ТОВ "Кірасир" про забезпечення позову задоволена в повному обсязі, а саме: заборонено до набуття чинності рішення у цій справі державному реєстратору Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області проводити реєстраційні дії щодо юридичної особи ТОВ "Агро-Класс", які пов’язані із виключенням зі складу учасників ТОВ "Кірасир" та проведення у зв’язку з цим державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ "Агро-Класс" та накладено арешт на основні засоби, нерухоме майно, акції та корпоративні права, що належать ТОВ "Агро-Класс", до набуття чинності рішенням суду по цій справі.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що з моменту затвердження загальними зборами учасників нової редакції статуту ТОВ "Агро-Класс" та встановлення обмежень повноважень директора минуло понад 2 роки, протягом яких товариство в особі директора ухиляється від подання державному реєстратору даних про наявність обмеження власних повноважень.

Тобто, тривалий час ухилення товариства від виконання рішення загальних зборів про обмеження повноважень виконавчого органу, дає підстави вважати про відсутність у товариства, в особі виконавчого органу, наміру виконувати це рішення, що свідчить про можливість вчинення товариством, в особі виконавчого органу, дій по відчуженню основних засобів, нерухомого майна, акцій та корпоративних прав, що належать товариству, що призведуть до зменшення активів товариства та, в подальшому ліквідації або банкрутству товариства, вжиття заходів забезпечення позову є єдиною гарантією виконання рішення суду по цій справі.

ТОВ "Агро-Класс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій спросить ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2010 р. скасувати та відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скаржник зазначив, що нормами чинного законодавства питання внесення змін до статуту товариства та виключення учасника з товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, тобто судом фактично було вирішено питання, які стосуються внутрішньої діяльності товариства, вирішення яких віднесено до виключної компетенції загальних зборів.

Заявник касаційної скарги також зазначив, що накладаючи арешт на основні засоби, нерухоме майно, акції та корпоративні права, що належать ТОВ "Агро-Класс" судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що спосіб забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог, оскільки майно, що належить ТОВ "Агро-Класс" не є предметом спору у даній справі.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту наведеної норми, вбачається що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За приписами статті 67 цього кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Зі змісту вказаних статей вбачається що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області від 29.04.2010 р. про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на основні засоби, нерухоме майно, акції та корпоративні права, що належать ТОВ "Агро-Класс" та заборони державному реєстратору Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області проводити реєстраційні дії щодо юридичної особи ТОВ "Агро-Класс", які пов’язані із виключенням зі складу учасників ТОВ "Кірасир" та проведення у зв’язку з цим державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ "Агро-Класс", не містить обґрунтування в чому саме невжиття таких заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі, предметом спору у якій є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру даних про наявність обмежень повноважень директора товариства щодо представництва від імені ТОВ "Агро –Класс".

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що оскаржувана у справі ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та повернення справи до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 66, 67, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.04.2010 р. у справі № 24/186/10 скасувати, у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити, справу направити до господарського суду Запорізької області для здійснення судового провадження.

Касаційну скаргу задовольнити.

постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) касаційному оскарженню не підлягає.