Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Харківського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У січні 2009 року Комунальне підприємство "Вовчанські очисні споруди" звернулося до господарського суду з позовом про присудження до стягнення з ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" 631060,88 грн. боргу з оплати послуг з водовідведення у відповідності до укладеного між сторонами договору № 1/1 від 01.11.2007 за період з січня по листопад 2008 року включно, а також інфляційних втрат у сумі 24428,22 грн., 3% річних у сумі 6737,79 грн. та пені у сумі 409883,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Пунктом 2.2. договору сторонами зафіксований тариф у розмірі 22,80 грн. з ПДВ за 1 м.куб. стоків.

Рішенням виконкому Вовчанської міської ради № 6,9 від 25.01.2008 затверджені тарифи на водовідведення, зокрема, для споживачів послуг з водовідведення, яким є відповідач, встановлений тариф у розмірі 57,23 грн. за 1 м.куб. стоків.

Рішенням виконкому Вовчанської міської ради № 4 від 24.06.2008 переглянуті діючі тарифи з водовідведення і з 01.07.2008 введені у дію для госпрозрахункових споживачів нові тарифи –55,81 грн. з ПДВ за 1 м.куб. стоків.

Розрахунковим періодом, відповідно до умов договору, є календарний місяць, оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, який виконавець передає споживачу до 6 числа кожного місяця.

Рахунки-фактури за лютий та березень 2008 року, виставлені у відповідності до затверджених тарифів, оплачені відповідачем у повному обсязі. Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів наданих та спожитих послуг. Починаючи з квітня 2008 року відповідач оплатив послуги за тарифом, визначеним договором, посилаючись на оскарження ним до адміністративного суду рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нових тарифів. На день звернення до суду з позовом рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифу є чинними.

Заявою від 20.03.2009 позивач уточнив позовні вимоги в частині нарахованої пені у сумі 68725,10 грн.; інфляційних втрат у сумі 66723,97 грн.; 3% річних у сумі 10989,05 грн.

У листопаді 2009 року позивачем подане до суду клопотання про вихід суду за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) та застосувати відповідальність до відповідача у формі присудження до стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені за період з березня по день ухвалення судового рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2010 (суддя А.Савченко), яке залишене без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 (колегія суддів: О.Шевель, В. Афанасьєв, О. Істоміна) відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог; у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та надання відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Позивач не виконав вказівки закону.

Пункт 4.3 договору, яким встановлено, що виконавець має право без узгодження із споживачем (відповідачем) вносити зміни у договір, що впливають на розмір плати за послуги є односторонньою зміною умов договору. Так як укладений між сторонами договір є договором приєднання, то у відповідності до частини 2 статті 207 Господарського кодексу України пункт 4.3 договору є нікчемною умовою. Відповідно до п.п.8 п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) споживач має право на внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги.

А тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміна тарифу не відбулася в межах договірних правовідносин. Так як спожиті відповідачем послуги оплачені за тарифом, визначеним умовою договору у повному обсязі, вимога про стягнення боргу є безпідставною, що виключає застосування до відповідача і відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання.

Заявлене позивачем клопотання про вихід суду за межі позовних вимог про присудження до стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені за період до дня ухвалення рішення, судами відхилене, оскільки позивач вправі був заявити про збільшення позовних вимог у встановленому законом порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм права щодо обов’язковості застосування сторонами тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування, незалежно від згоди сторін на внесення змін до договору. Скаржник просить рішення та постанову у справі скасувати, задовольнивши позовні вимоги, а також вийти суду за межі позовних вимог про застосування до відповідача відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання за період до ухвалення судового рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

Затвердження органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги визначено Законом України "Про місцеве самоврядування України" (280/97-ВР) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Рішення органів місцевого самоврядування набувають чинності у визначеному законом порядку і не залежать від волі осіб, на яких направлена дія таких рішень. Рішення, які набули законної сили є обов’язковими для їх виконання.

Невиконання виконавцем (позивачем) умов договору про його обов’язок повідомити споживача про зміну тарифів у порядку та сторони, визначені договором, може бути підставою позову захисту порушеного права споживача, у тому числі на відшкодування шкоди.

Виходячи з наведеного, рішення та постанова у справі підлягають до скасування. Борг, визначений позивачем як різниця між попереднім та новим тарифом помноженим на обсяги спожитих послуг, є обґрунтованим. Не спростований матеріалами справи і розрахунок інфляційних втрат, відсотків річних та пені за період з січня по листопад 2008 року, наданий відповідно до заяви від 20.03.2009.

Відмова суду від задоволення клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог (частина 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України) є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2010, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 у справі № 33/29-09 скасувати в частині відмови у позові.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" на користь Комунального підприємства "Вовчанські очисні споруди" 631060,88 грн. основного боргу; 66723,97 грн. інфляційних втрат; 10989,05 грн. 3% річних; 68725,10 грн. пені.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Доручити господарському суду Харківської області видати накази у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням цієї постанови.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року №8-рп/2010 (v008p710-10) рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.