Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О. М.,

за участю представника відповідача –Титаренка С. І. дов. від 29.12.2009 року,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ВО "Ілліташ"на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2010 року у справі господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом ТОВ "ВО "Ілліташ"до ТОВ "Ай –Тодор –Південь", 3-і особи –ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат"та ПП "Тала -2005", про визнання недійсним договору та виселення та за зустрічним позовом про визнання договору дійсним,

У вересні 2008 року ТОВ "ВО "Ілліташ"(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Ай –Тодор –Південь"(далі –відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 15 від 1 лютого 2004 року та виселення ТОВ "Ай –Тодор –Південь"із займаних приміщень.

ТОВ "Ай –Тодор –Південь"звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання спірного договору дійсним.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2009 року припинено провадження у справі за первісним позовом в частині усунення перешкод з боку відповідача в користуванні та звільнення спірних нежитлових приміщень клубу, розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60, та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди.

Припинено провадження у справі за зустрічним позовом.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "ВО "Ілліташ"просить скасувати судові рішення в частині відмови в позові про стягнення упущеної вигоди та задовольнити позов в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. 226 ГК України та порушення ст. 41 ГПК України.

У судове засідання не з’явилися представники позивача та третіх осіб.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлено судами, спірне приміщення було повернено відповідачем позивачу в належному до експлуатації стані 29 жовтня 2009 року, тобто, до вирішення спору по суті, за актом приймання –передачі, підписаним повноважними представниками сторін.

За таких обставин господарський суд підставно припинив провадження у справі в частині вимог про усунення перешкод в користуванні та звільнення спірного приміщення за відсутністю предмету спору.

Вирішуючи спір про стягнення упущеної вигоди, господарський суд повністю перевірив доводи сторін, дослідив та оцінив надані ними докази.

Так, суд з’ясував, що позивач не обґрунтував застосування суми 100 гривень у розрахунках збитків за період з вересня 2008 року по серпень 2009 року.

Доводи господарського суду в цій частині є переконливими.

З огляду на викладене, розглядаючи касаційну скаргу в межах своїх повноважень, визначених ст. 111-7 ГПК України, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що суд правильно застосував ст. 22 ЦК України, норми процесуального права та підставно відмовив у позові в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

За таких обставин судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117- 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2010 року –без зміни.

Враховуючи положення ст. ст. 125, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року (v008p710-10) та постанову президії Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.