Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

У липні 2011 р. заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" та Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Опціон" про розірвання договору постачання №481023, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Завод "Технопривод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Опціон" 01.10.2008 р., про стягнення з відповідача на користь позивача-3 збитків у розмірі 1 499 997,80 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.07.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.08.2011 р. справу направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2011 р. позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 25.08.2011 р. скасовано, справа направлена на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2011 р. у справі №5019/1508/11-5023/7146/11 (суддя Прохоров С.А.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. (судді: Погребняк В.Я., Гончар Т.В., Слободін М.М.), позов прокурора залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи позов прокурора без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: неналежним виконанням відповідачем спірного договору не порушуються права та охоронювані законом інтереси держави; позивач-1 і позивач-2 не є сторонами спірного договору, у зв'язку з чим у них відсутнє право заявляти вимоги про розірвання договору та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем вказаного договору; оскільки позов заступником прокурора фактично подано в інтересах позивача-3 (яке не є ні органом державної влади, ні органом виконавчої влади, а є самостійним суб'єктом господарювання), а у прокурора відсутні пов новаження на пред'явлення позову в інтересах окремого господарюючого суб'єкта, такий позов не може бути розглянутий господарським судом з урахуванням вимог, визначених ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2011 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. у справі №5019/1508/11-5023/7146/11 та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, та порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 вказаного Закону унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 (v003p710-99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної ціліс ності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як свідчать матеріали справи, на момент подання заступником прокурора позову до суду Фонд державного майна України є органом управління частки 36,7 відсотків акцій статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", що знаходяться у державній власності. Крім того, органом управління частки 25 відсотків плюс одна акція статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", що знаходиться у державній власності, є лізингова компанія "Украгромашінвест". Таким чином, державна частка у статутному капіталі Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" складає 61,7 відсотків плюс одна акція.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" володіє акціями Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" в розмірі 95,45%, у зв'язку з чим порушення інтересів Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" негативно відображається на господарській діяльності Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", що в свою чергу впливає на можливість подальшої ефективної приватизації останнього, чим порушуються права Фонду державного майна України як державного органу, який володіє 36,7 відсотків акцій статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" та здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна.

Враховуючи обсяг майнових прав Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" у статутному фонді Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод", а також розподіл прибутку даного підприємства, порушенням контрагентом Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" умов господарського договору завдаються значні збитки товариству та в будь-якому разі негативно відображаються на господарській діяльності Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", оскільки остання регламентується з врахуванням дольової участі Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" в усіх інших господарських організаціях.

Однак господарські суди попередніх інстанцій не врахували вищевикладене та не врахували, що звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" заступник прокурора посилався на те, що Фонд державного майна України є органом управління частки 36,7 відсотків акцій статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів". Крім того, органом управління частки 25 відсотків плюс одна акція статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", що знаходиться у державній власності, є лізингова компанія "Украгромашінвест", таким чином, держав на частка у статутному капіталі Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" складає 61,7 відсотків плюс одна акція; Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" володіє акціями Закритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" в розмірі 95,45%, і невиконанням відповідачем умов господарського договору завдаються значні збитки насамперед економічним інтересам держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала господарського суду Харківської області від 23.11.2011 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. у справі №5019/1508/11-5023/7146/11 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу заступника прокуратура Рівненської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. у справі №5019/1508/11-5023/7146/11 задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.11.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 р. у справі №5019/1508/11-5023/7146/11, а справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.