Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2009 р. ( суддя: Мєзєнцев Є.І.) у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010 р. (судді: Кулебякін О.С., Волков Р.В., Новікова Р.Г.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, ДП "Добропіллявугілля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм права та передати справу на новий розгляд.

Відповідач та Міністерство вугільної промисловості України звернулися до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи. Колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки розгляд справи вже відкладався, представники сторін брали участь у попередніх засіданнях суду касаційної інстанції та надавали свої пояснення. Крім того, нез`явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Клопотання про залучення до участі у справі третьою особою Міністерства вугільної промисловості України не підлягає задоволенню, оскільки в силу вимог ст. 27 ГПК України треті особи можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

ТДВ "Шахта "Білозерська" звернулось до господарського суду з позовом до ДП"Добропіллявугілля" про визнання відсутнім права грошової вимоги у сумі 128557441,41 грн. В свою чергу, ДП "Добропіллявугілля" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТДВ "Шахта "Білозерська" боргу в сумі 128557441,41 грн. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що ТДВ "Шахта "Білозерська" є правонаступником Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" Державного підприємства "Добропіллявугілля" і відповідно до умов договору оренди №5/2008 від 13.11.2008 р., передавального балансу від 12.11.2008 р., актів звірки має перед державним підприємством заборгованість на вказану у зустрічному позові суму.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його права. Господарські суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що вимога про визнання відсутнім права грошової вимоги по суті є вимогою про встановлення певного юридичного факту. Між тим, за змістом ст. 1 ГПК України, суб’єктами господарювання можуть звертатись до господарського суду не за встановленням юридичних фактів, а за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів. Таким чином, у ТДВ "Шахта "Білозерська" не було правових підстав для звернення за судовим захистом у спосіб, визначений у первісному позові.

Господарські суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову оскільки, сума, яку ДП "Добропіллявугілля" вимагає стягнути з відповідача за зустрічним позовом, фактично не є борговим зобов’язанням, оскільки виникла із господарських правовідносин між відокремленими підрозділами, які входили до складу державного підприємства. Ці підрозділи не були суб’єктами права та їх відносини між собою не породжували цивільних прав і обов’язків, тому не могли слугувати правовою підставою для правонаступництва при передачі в оренду цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" Державного підприємства "Добропіллявугілля".

Крім того, господарські суди встановили, що за договором оренди № 5/2008 цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" ДП "Добропіллявугілля", укладеним 13.11.2008 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТДВ "Шахта "Білозерська", останнє прийняло у строкове платне користування цілісний майновий комплекс вказаного в договорі відокремленого підрозділу. Згідно п. 1.7 цього договору відповідач є правонаступником прав та обов’язків Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" ДП "Добропіллявугілля".

Наведені положення договору базуються на приписах ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства, пов’язаних з діяльністю цього підрозділу. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом, виходячи з умов договору оренди № 5/2008 від 13.11.2008 р., є правонаступником прав і обов’язків ДП "Добропіллявугілля"за умови, що ці права і обов’язки пов’язані з діяльністю Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" ДП "Добропіллявугілля". При цьому, мова йде про права і обов’язки у їх цивільно-правовому розумінні.

Господарські суди з’ясували, що заявлена до стягнення за зустрічним позовом сума утворилась внаслідок здійснення між Відокремленим підрозділом "Шахта "Білозерська"та іншими підрозділами ДП "Добропіллявугілля" внутрігосподарських операцій. За цими операціями Відокремлений підрозділ "Шахта "Білозерська" одержував від інших структурних підрозділів державного підприємства товарно-матеріальні цінності та послуги. Вказані відносини не породжували та не могли породжувати цивільні зобов’язання, в тому числі і боргові, адже відокремлені структури ДП "Добропіллявугілля", в тому числі і Шахта "Білозерська" не мали статус юридичної особи. Відтак, шахта та її контрагенти за внутрігосподарськими операціями не були суб’єктами цивільних відносин (ст. 2 ЦК України). Вони не були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, в наслідок чого не могли своїми діями (участю у внутрішніх операціях) набувати для себе цивільних прав і створювати для себе цивільних обов’язків (ст. ст. 25, 30, 91, 92 ЦК України).

Відтак, господарські суди зазначили, що сума, яку ДП "Добропіллявугілля" вимагає стягнути з ТДВ "Шахта "Білозерська" не може вважатись борговим зобов’язанням у цивільно-правовому розумінні цього терміну, оскільки виникла внаслідок взаємовідносин між господарськими структурами, які не є суб’єктами права. Ці взаємовідносини не можуть породжувати і правонаступництво, про яке йдеться у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки з них не виникає зобов’язання, яке може переходить до правонаступника. Відсутність боргового зобов’язання на суму 128557441,41 грн. позбавляє доказового значення документи, які позивач за зустрічним позовом надав на підтвердження своїх вимог, зокрема, передавальний баланс, акти звірки, первинну документацію, тощо.

Враховуючи викладене, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову як необгрунтованого.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду відповідають положенням чинного законодавства. Відтак, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи. Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. (v008p710-10) постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля" залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року у справі № 44/294 пн залишити без змін.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.