Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІК" –Кладіков М.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 у справі № Б29/21/05 розірвано мирову угоду від 17.10.2006 у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", затверджену ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006; поновлено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"; поновлено повноваження учасників по справі; комітету кредиторів, обраного зборами кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 21.08.2006 та розпорядника майна Завертайного І.Б., призначеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 26.01.2006; поновлено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано розпорядника майна Завертайного І.Б. до 08.02.2008 надати господарському суду докази публікації в офіційних друкованих органах оголошення про поновлення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду від 29.01.2008, кредитор –Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІК" –звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, згідно якої просив скасувати ухвалу господарського суду про розірвання мирової угоди та залишити у силі ухвалу суду першої інстанції від 16.11.2006 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 15.06.2010 представник заявника касаційної скарги уточнив вимоги касаційної скарги та просив Вищий господарський суд України скасувати оскаржувану ухвалу, змінити ухвалу господарського суду від 16.11.2006, в частині набрання чинності мирової угоди, а саме –з моменту набрання чинності Постанови Вищого господарського суду в даній справі, а також припинити провадження у справі про банкрутство ВАТ " Південний гірничо-збагачувальний комбінат" № Б29/21/05.

Касаційна скарга мотивована порушенням з боку суду першої інстанції вимог пункту 5 статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім того, в скарзі заявник посилається на те, що у господарського суду Дніпропетровської області не було правових підстав розповсюджувати принцип пропорційності, закріплений в частині 3 статті 31 Закону, який стосується безпосередньо фактичного задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 про розірвання мирової угоди від 17.10.2006, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 у справі № Б29/21/05, за заявою Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії", в порядку статей 11, 12, 13, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , порушено провадження у справі про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За результатами підготовчого засідання, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 визначено розмір вимог ініціюючого кредитора в розмірі 216383,65 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Завертайного І.Б., зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії" опублікувати в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

11 березня 2006 року в газеті "Голос України" № 45 (3795) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006, за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зобов'язано розпорядника майна організувати та провести за місцезнаходженням боржника 21.08.2006 перші загальні збори кредиторів.

Вказаною ухвалою включені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІК" у сумі 12986455, 76 грн. до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Судом першої інстанції в ухвалі про затвердження мирової угоди від 16.11.2006 встановлено, що 24.10.2006 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла на затвердження мирова угода від 17.10.2006, укладена між боржником –Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та головою комітету кредиторів - ЗАТ "Цемент-інвест".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006, на підставі статей 1, 2, 16, 35- 39, пункту 5 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", затверджено мирову угоду від 17.10.2006 у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2007, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 у справі № Б29/21/05 залишено без змін.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 29.01.2008 встановлено, що 22 січня 2008 року до господарського суду Дніпропетровської області подана заява ЗАТ "Цемент-інвест" про розірвання мирової угоди від 17.10.2006, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 у справі № Б29/21/05. Заява мотивована тим, що Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порушуються умови виконання мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 про розірвання мирової угоди від 17.10.2006, встановлено, що відповідно до пункту 2.1.1 мирової угоди, борги боржника перед кредиторами, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів прощуються (списуються) в частині десяти відсотків від суми вимог кожного кредитора з дня набрання чинності цієї угоди.

Судом в оскаржуваної ухвалі встановлено, що відповідно до листа за вих. № 5 від 24.12.2007 ЗАТ "Цемент-Інвест" звернулось до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про надання інформації про виконання мирової угоди у справі № Б29/21/05. Відповідно до поданих ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відомостей (лист за вих. № 52-15/10 від 10.01.2008) та розрахунку ЗАТ "Цемент-Інвест", в структурі заборгованості боржника перед окремими кредиторами, зокрема і ЗАТ " Цемент-інвест", було списано десять відсотків боргу, а в інших, було списано значно меншій відсоток. Наприклад, у ПП " Технокор" було списано 0,33 % основного боргу, у ТОВ " Компанія "Александр" –2,06%, у ТОВ "Карфаген" –6,77%, у ТОВ "Техпромсервіс" –6,15%, у ТОВ "Термоізоляція" –5,77%, у ВАТ "КЗРК" –6,78%, у ПП МПК "Контакт" –3,07% у АТЗТ "ДГС" –3,90%.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що боржником порушено пункт д.2.1.2 Розділу 2 вимоги мирової угоди, а саме - боржник списав 10% від суми вимог кредиторів з порушенням принципу пропорційності, що порушує майнові права та зачіпає законні інтереси конкурсних кредиторів загальна сума вимог яких дорівнює 358 970 262,12 грн., що складає 81,5% від загальної суми вимог на які розповсюджуються умови мирової угоди.

Викладені обставини, на думку суду першої інстанції, є підставою для розірвання мирової угоди від 17.10.2006, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 у справі № Б29/21/05

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду винесена з порушенням вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в зв'язку з чим підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2.1.1. мирової угоди від 17.10.2006, борги Боржника перед Кредиторами, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, прощуються (списуються) у частині десяти відсотків від суми вимог кожного кредитора з дня набрання чинності цієї Угоди. Відомості про прощення (списання) боргів Боржника у частині десяти відсотків від суми вимог кожного кредитора наведені у Додатку № 2, який є невід'ємною частиною Угоди.

Пунктом 2.1.2. мирової угоди встановлено, що вимоги Кредиторів до Боржника, які включенні до реєстру, після прощення (списання) їх у частині десяти відсотків від загальної суми підлягають задоволенню на умовах відстрочки та розстрочки. У зв'язку з чим Боржник взяв на себе зобов'язання:

а. Задовольнити вимоги Кредиторів на 90 (дев'яносто) відсотків від суми вимог кожного з них на дату укладення цієї Угоди.

б. Почати здійснювати розрахунки з Кредиторами не пізніше як через два роки після набрання чинності цієї угоди.

в. Закінчити здійснювати розрахунки з Кредиторами у термін, який не буде перевищувати чотирьох років з часу першого платежу, включаючи останній платіж.

г. Погасити боргові вимоги кожного Кредитора: - за перший рік - на десять відсотків, від його суми вимог на дату укладення цієї Угоди; - за другій рік - на двадцять відсотків, від його суми вимог на дату укладення цієї Угоди; - за третій рік - на двадцять п'ять відсотків, від його суми вимог на дату укладення цієї Угоди; - за четвертий - на тридцять п'ять відсотків, від його суми вимог на дату укладення цієї Угоди.

д. Здійснювати розрахунки з кредиторами одночасно та пропорційно сумі вимог, що належить кожному Кредитору цієї черги.

е. У продовж кожного розрахункового року погашати відповідну суму боргових вимог рівними частинами щоквартально не пізніше 26 числа першого місця розрахункового кварталу.

При цьому вважати першим розрахунковим кварталом календарний квартал, що є наступним за кварталом, в якому закінчується термін відстрочки.

Графік задоволення вимог кредиторів наведений в Додатку №3, який є невід'ємною частиною Угоди.

Відповідно до вимог частини 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог частини 5 статті 39 Закону, яка має назву "Недійсність мирової угоди або її розірвання та наслідки невиконання мирової угоди", мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі: невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом в постанові від 14.02.2007 встановлено, що, як вбачається зі змісту мирової угоди, вимоги кредиторів задовольняються боржником на 90% від суми вимог кожного із них, на дату укладення угоди, розрахунок з кредиторами починає здійснюватися не пізніше як через 2 роки після набрання чинності угодою, закінчення розрахунків з кредиторами здійснюється в термін, який не перевищує 4 роки з часу першого платежу, включаючи останній платіж.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи зі змісту статей 1, 4, 35 Закону, мирова угода у справі про банкрутство є цивільно-правовою угодою (правочином), а також судовою процедурою у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог частини 1 статті 35 Закону, мирова угода у справі про банкрутство, у тому числі, може передбачати прощення (списання) кредиторами боргів боржника.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, прощення (списання) боргів боржника здійснюється кредиторами, які є учасниками мирової угоди.

Згідно з статтею 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, для прощення боржнику боргу необхідним є наявність волевиявлення саме кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1.1. мирової угоди, відомості про прощення (списання) боргів Боржника у частині десяти відсотків від суми вимог кожного кредитора наведені у Додатку № 2, який є невід'ємною частиною мирової угоди, додаток міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правочин щодо прощення боргів боржника був вчинений сторонами в письмовій формі, затверджений господарським судом ухвалою від 16.11.2006, в зв'язку з чим, не потребує додаткових дій з боку боржника з приводу списання його боргів перед кредиторами.

Виходячи з викладеного, висновки господарського суду про порушення боржником вимог пункту 2.1.2 Розділу 2 мирової угоди є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушують вимоги частини 1 статті 35 Закону, а також статті 605 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій при затвердженні мирової угоди, пункт 2.1.2 Розділу 2 мирової угоди передбачає дії боржника щодо фактичного розрахунку з кредиторами, після прощення (списання) їх у частині десяти відсотків від загальної суми.

На підставі підпункту а) пункту 2.1.2 мирової угоди, боржник бере на себе зобов'язання задовольнити вимоги кредиторів на 90 відсотків від суми вимог кожного з них, на дату укладення цієї угоди.

Згідно з підпункту б) пункту 2.1.2. мирової угоди, боржник повинен почати здійснювати розрахунки з кредиторами не пізніше, як через два роки після набрання чинності цієї угоди.

Відповідно до вимог частини 2 статті 37 Закону, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Виходячи з викладеного, господарський суд зробив передчасні висновки про порушення боржником умов пункту 2.1.2. Розділу 2 мирової угоди, враховуючи, що на момент винесення ухвали від 29.01.2008 про розірвання мирової угоди, обов'язок боржника здійснювати фактичні розрахунки з кредиторами ще не настав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі про розірвання мирової угоди, в порушення вимог статей 33, 34, 38 ГПК України, частини 5 статті 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не встановив факт наявності належних доказів невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

Посилання господарського суду на те, що боржник списав 10% від суми грошових вимог кредиторів до нього з порушенням принципу пропорційності, не може бути прийнято до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України та не є правовою підставою для розірвання мирової угоди у справі про банкрутство, а також протирічить вимогам частини 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статтею 605 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає - списання (прощення) боргів боржника є правом кредиторів звільнити боржника від його обов'язків, для прощення боргу достатнім є волевиявлення кредиторів.

Виходячи з викладеного, у господарського суду Дніпропетровської області не було правових підстав для задоволення заяви голови комітету кредиторів боржника –ЗАТ " Цемент-інвест" про розірвання мирової угоди у справі про банкрутство № Б29/21/05.

Також, Вищий господарський суд України зазначає, що за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) згідно статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 (v008p710-10) постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9- 111 -11 ГПК України та ст.ст. 125, 129 Конституції України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛТІК" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 у справі № Б29/21/05 скасувати.

Заяву голови комітету кредиторів боржника –ЗАТ "Цемент-інвест" від 22.01.2008, щодо розірвання мирової угоди від 17.10.2006 у справі № Б29/21/05 залишити без задоволення.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.