Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Закрите акціонерне товариство "Агромаш ІФ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Івано-Франківської філії про визнання недійсними укладених між сторонами у справі: кредитного договору №001/к від 04.07.07; договорів застави №001/т і №002/т від 04.07.07р., №001/м від 04.07.07; а також договору застави з майновим поручителем ВАТ "Птахофабрика "Перше Травня" №002/м від 04.07.07 та іпотечного договору від 05.07.07 з майновим поручителем ВАТ "Птахофабрика "Перше Травня".

Позов мотивовано невідповідністю спірного кредитного договору ст. 99 Конституції України, згідно з якою грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) . Крім того, позивач доводить, що при укладенні кредитного договору у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія.

Рішенням від 22.12.09 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Калашник В.О.), яке залишено без змін постановою від 10.03.10 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Р.Марко –головуючого, С.Бойко, Т.Бонк), у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності порушення норм законодавства при укладенні спірного кредитного договору.

Ухвалою від 25.05.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального права внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з позовом у даній справі про визнання недійсним кредитного договору №001/к від 04.07.07, позивач доводив, що при його укладенні у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія. Також підставою для визнання недійсним кредитного договору позивач вважає порушення при його укладенні вимог ст. 99 Конституції України, ст.ст. 524, 533 ЦК України, ст.ст. 189, 198 ГК України, п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , згідно з якими грошові зобов'язання повинні виконуватися в грошовій одиниці України –гривні. Вимоги щодо визнання недійсними решти договорів, укладених у забезпечення виконання оспорюваного кредитного договору, заявлені позивачем як похідні.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі 04.07.07 укладено кредитний договір №001/к, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на визначених договором умовах: сума кредитної лінії складає 10000000,00 доларів США; строк погашення кредиту до 03.12.12; плата за користування кредитом визначається в 11,5 відсотків річних.

При цьому ВАТ "ВТБ Банк" має банківську ліцензію №79, видану йому Національним банком України 20.04.07, а також дозволи НБУ №79-1 від 20.04.07 та №79-2 від 26.03.09, відповідно до яких банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема не торгівельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України тощо.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що однією з сторін є уповноважений банк, який має належну банківську генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті, а тому пункти кредитного договору про обов'язок повернення заборгованості в іноземній валюті є законними і такими, що не порушують права сторін договору.

Такий висновок судів заснований на положеннях ст.ст. 11, 509 ЦК України, згідно з якими зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; вони виникають, зокрема, з правочинів та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з положеннями ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, розміщувати залучені кошти від свого імені на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.

Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , статтею 5 якого передбачено, що всі валютні операції проводяться на підставі ліцензії –генеральної або індивідуальної, що видається Національним банком України; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.

Також вказаною нормою визначено перелік операцій, що потребують отримання індивідуальної ліцензії: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; вивезення, переказування і пересилання в Україні валюти України; надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами, як дарунок або спадщину. Цей перелік підстав, за наявності яких сторони повинні отримувати індивідуальні ліцензії, є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає.

Крім того, постановою №483 від 14.10.04 Правління Національного банку України, який діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, затверджено Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу" (z1429-04) , згідно з п. 1.5 якого в разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, використання іноземної валюти, як засобу платежу дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії.

Оскільки кредитування банківською установою резидента не є об'єктом валютних операцій і законодавством не заборонено, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні позову, а відтак не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10 (v008p710-10) , Вищий господарський суд України

1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.10 у справі №16/173 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. Дію пункту 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 25.05.10 у справі №16/173 припинити.

постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.