855/197/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 30.06.2019 Прийняття

- скасувати постанову вiд 24 червня 2019 року № 1264 в частині, що стосується ОСОБА_1, а саме, щодо вiдмови в реєстрації, як кандидата в народнi депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузi № 154 на позачергових виборах народних депутатiв України 21 липня 2019 року;

- зобов`язати зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом в народнi депутати України, висунутим в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузi № 154 на позачергових виборах народних депутатiв України 21 липня 2019 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова ЦВК від 24 червня 2019 року №1264 в оскаржуваній частині, є протиправною та незаконною, такою, що прийнята з порушенням вимог Закону України від 17 листопада 2011 року №4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) (далі - Закон №4061-VI (4061-17) ) та містить його довільне трактування, що порушує його конституційне право бути обраним народним депутатом України.

3. На думку позивача, ЦВК прийняла вказане рішення, опираючись на власне роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону №4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджене постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909, пунктом 1 якого встановлено, що документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі.

4. Позивач зазначив, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

5. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

6. У поданій апеляційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ЦВК з заявою про самовисування його кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 154 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

8. Розглянувши вказані документи, ЦВК 24 червня 2019 року прийняла постанову № 1264, якою, зокрема, відмовила в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 154 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

9. Вказаною постановою ЦВК встановила, що за змістом статті 55 Закону №4061-VI та пункту 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону №4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909 (зі змінами), Центральна виборча комісія реєструє кандидата в народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного з документів, передбачених пунктом 1 або 2 частини третьої статті 2 Закону №4061-VI, та отримання нею визначених частиною другою статті 55 Закону №4061-VI документів, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведеній нормі Закону. При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі.

10. При цьому в постанові зазначено, що всупереч вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI автобіографія ОСОБА_1 не містила відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, партійність, контактний номер телефону, відомостей про наявність чи відсутність судимості.

11. За таких обставин автобіографія ОСОБА_1 вважається неподаною.

III. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

12. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.

13. Також суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону №4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народнi депутати України, Центральна виборча комісія реєструє кандидата в депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 54, частинами першою, другою статті 55 Закону №4061-VI, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведених нормах Закону №4061-VI (4061-17) . Документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі.

14. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки в автобіографії позивача взагалі відсутні обов`язкові для цього документа відомості, а саме: відомості про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, партійність, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості, це не може вважатись помилкою або неточністю відповідно до частини третьої статті 60 Закону №4061-VI, оскільки вказана норма жодним чином не передбачає та не встановлює, що відсутність обов`язкового за цим Законом змістовного наповнення не є підставою для відмови.

15. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ЦВК обґрунтовано розцінила, що подана позивачем автобіографія не є автобіографією кандидата в народні депутата в розумінні пункту 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI, тому постанова ЦВК від 24 червня 2019 року № 1264 в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства України.

IV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року у зв`язку з тим, що воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків викладених в рішенні суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

17. Позивач вважає, що спірна постанова ЦВК щодо відмови у реєстрації його кандидатом у народні депутати України прийнята з порушенням вимог Закону №4061-VI (4061-17) та містить довільне трактування вимог цього закону, оскільки ЦВК посилаючись на власні роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону №4061-VI (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених постановою № 909 від 29 травня 2019 року, фактично вдалася до трактування норм Закону №4061-VI (4061-17) , що суперечить її повноваженням, які визначені цим законом та Законом України "Про Центральну виборчу комісію" (1932-15) .

18. Зазначив, що відповідно до положення частини сьомої статті 27 Закону №4061-VI технічні описки та неточності, допущені у поданні, не є підставою для відхилення внесених кандидатур. Про виявлення таких описок і неточностей ЦВК невідкладно повідомляє відповідного суб`єкта подання. Зазначені описки та неточності можуть бути виправлені шляхом внесення уточненого подання стосовно відповідних кандидатур не пізніше наступного дня після дня отримання вказаного повідомлення. Якщо уточнене подання не надійшло у цей строк, відповідні кандидатури відхиляються. Аналогічне трактування щодо порядку виправлень описок та неточностей викладено у частині дев`ятій статті 28, частині десятій статті 29 Закону №4061-VI.

19. Також вказує, що будь-яких повідомлень поштою, чи по телефону від представників ЦВК з питань помилок чи неточностей у його автобіографії йому не надходило і змоги їх виправити не надано, незважаючи на те, що таке виправлення передбачено частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI.

20. Позивач вважає, що ЦВК безпідставно розцінила, що поданий ним документ - автобіографія не є автобіографією кандидата в народні депутати в розумінні пункту 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI, а суд першої інстанції безпідставно погодився з таким твердженням.

21. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.

22. У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив задовольнити її, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), дійшов наступних висновків.

24. Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

25. Частиною першою статті 9 Закону №4061-VI передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

26. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів: автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі: відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

28. Частиною третьою цієї статті визначено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

29. Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

30. Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

31. Проте, у відповідності з пунктом 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Отож підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

32. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (заяви №17864/04 і №21396/04) від 19 липня 2007 року, яка стосувалася дискваліфікації кандидатів у депутати до нижньої палати парламенту РФ унаслідок відсутності у поданих ними документах суттєвих біографічних даних, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлена у національному праві вимога до кандидата у члени державного законодавчого органу надати достовірну інформацію про свою зайнятість відповідає вимогам міжнародного права, адже слугує для того, щоб надати виборцям можливість зробити обґрунтований вибір з урахуванням професійного минулого кандидата на виборну посаду. Запровадження такої вимоги не є свавільним чи необґрунтованим.

33. Як встановлено судом першої інстанції і визнано позивачем, автобіографія ОСОБА_1, подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, не містила відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, партійність, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

34. Оцінюючи недоліки і неточності в автобіографії позивача, з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі №4061-VI (4061-17) підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, суд зазначає наступне.

35. Зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом в народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

36. З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК, випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

37. У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, що полягав у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI, надані їй повноваження не реалізувала, натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

38. У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

39. Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

40. Суд зазначає, що з моменту публікації указаних звітів, ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

41. Доводи ЦВК, що зміст помилок і неточностей в автобіографії позивача виключав можливість їх усунення шляхом внесення до неї виправлень, є безпідставними.

42. Очевидно, що шляхи усунення неточностей і помилок мають узгоджуватися з їхнім змістом і забезпечувати приведення документа у відповідність до вимог, установлених Законом №4061-VI (4061-17) .

43. З урахуванням того, що Закон №4061-VI (4061-17) не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом унесення виправлень до цього документа, повинні усуватись шляхом повторного складання документа (заяви, автобіографії) з урахуванням зауважень ЦВК.

44. Під неподаннями документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

45. Водночас матеріали справи містять довідку із зазначенням переліку прийнятих документів, яка складена ЦВК 20 червня 2019 року та містить відомості про подання позивачем автобіографії.

46. Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

47. Зазначене узгоджується з правовою позицією висловленій у постанові Верховного Суду від 30 червня 2019 року у справі № 855/173/19 та від 30 червня 2019 року у справі № 855/157/19.

48. Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України не встановила, суд дійшов висновку про незаконність постанови від 24 червня 2019 року № 1264 у частині, яка стосується ОСОБА_1 .

49. Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в автобіографії, був суто формальним.

50. Враховуючи, що скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати Іщука ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №154 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

52. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

53. За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.

54. Обираючи спосіб захисту, колегія суддів погоджується з обраним позивачем способом захисту, а саме зобов`язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України з огляду на наступне. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

55. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

56. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

VII. Судові витрати

57. Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.

58. Під час звернення з позовом до суду першої інстанції позивач мав сплатити 768 грн 40 коп судового збору та за подання апеляційної скарги 150% від вказаної суми. Оскільки загальна сума до сплати при подачі адміністративного позову становить 768 грн 40 коп, то за подання апеляційної скарги на рішення суду відповідач повинен сплатити 1 152 грн 60 коп.

Відтак, судовий збір у розмірі 1 152 грн 60 коп підлягає стягненню з ЦВК за рахунок її бюджетних асигнувань.

59. З огляду на положення статті 273 КАС України, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1921 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в справі № 855/197/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови в частині та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати постанову Центральної виборчої комісії вiд 24 червня 2019 року № 1264 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 154 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №154 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Стягнути на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) судовий збір у розмірі 1 152,60 грн (одна тисяча сто п`ятдесят дві грн. 60 коп.).