32/207-09 Про стягнення з ДВС завданих збитків - 15.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.09р. (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.10 (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), позовні вимоги задоволено: вирішено стягнути з відповідача-1 на користь позивача 194,31 грн. –витрат на сплату держмита та 236.00 грн. –витрат на сплату ІТЗ судового процесу; з відповідача-2- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь позивача- 17900,31 грн. –інфляційних втрат та 1530,79- 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Баглійський відділ ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, посилається на незастосування судами вимог ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження". Судами не з'ясовано належного відповідача у справі. Наголошує, що наказ господарського суду знаходився на примусовому виконанні в Підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Судами не з'ясовані всі обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи. Скаржник вважає, що позивач, спираючись на норму ст. 1173 ЦК України, повинен був звернутися до суду з заявою про заміну відповідача за зобов"язаннями, що виникли згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №18/180 від 06.12.02, в якому зазначено, що неправомірними діями представника оргнану влади позивачу були нанесені збитки в розмірі 617252,02 грн.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.02р. у справі №18/180 стягнуто з рахунку ВДВС Баглійського районного управління юстиції м.Дніпропетровська на користь ПВП "Експрес-Імпекс" 617252,02 грн. збитків, 1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. –витрат на ІТЗ. Після набрання рішенням чинності у встановленому законом порядку видано відповідний наказ. В подальшому ухвалами суду від 18.09.03 було змінено порядок виконання вищевказаного рішення та від 19.09.07р. здійснено заміну боржника на його правонаступника.

Суди зазначили, що на теперішній час зобов'язання по відшкодуванню збитків відповідачем не виконано, а обставини, які б відповідно до ст. 50 ЦК України свідчили про припинення його зобов'язань –відсутні.

Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

На спірні правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження".

Під юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника, маються на увазі органи та установи, зазначені у ст. 9 цього Закону.

Відділи державної виконавчої служби не є юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника, тому дія ч.1 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" не поширюється на органи державної виконавчої служби.

Частина 2 цієї статті регламентує, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Належними відповідачами за позовами про відшкодування збитків, завданих діями державного виконавця, буде відділ державної виконавчої служби, у якому працює державний виконавець, що повністю відповідає положенням цивільного права щодо відповідальності організації, за шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, а також відповідні територіальні органи Державного казначейства України (п.21 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) ). Державний виконавець, який завдав шкоди, повинен притягуватися до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. У разі задоволення позову державна виконавча служба матиме право зворотної вимоги (регресу) до державного виконавця, винного у завданні шкоди.

До предмета доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем, будуть належати факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди, вини (у формі умислу або необережності).

Обов'язок довести неправомірні дії (бездіяльність)державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними, виходячи із загальних правил розподілу обов'язку доказування, покладається на позивача. Беручи участь у справі як відповідач, представник відділу державної виконавчої служби повинен довести відсутність вини у діях державного виконавця, якій вчиняв виконавчі дії, шляхом надання суду доказів, що спростовують позовні вимоги позивача.

Для доведення неправомірності дії або бездіяльності державного виконавця необхідне встановлення порушень законодавства про виконавче провадження, яке допустив державний виконавець. Доказом неправомірності буде рішення суду (господарського суду про визнання винесених державним виконавцем постанов незаконними, що має преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків, та означатиме попереднє оскарження незаконних дій державного виконавця до суду (господарського суду).

Збитками, завданими у виконавчому провадженні необхідно вважати суми, які вказані у виконавчих документах, однак, не були реально стягнуті державним виконавцем.

Доводи касаційної скарги з цього приводу є обґрунтованими, а висновки попередніх судових інстанції - помилковими.

При розгляді скарги колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не керувалися ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", а касаційна інстанція позбавлена можливості досліджувати обставини справи щодо неправомірності дій або бездіяльності державного виконавця.

За таких обставин судові акти прийняті без застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, підлягають скасуванню, а справа-направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та процесуального закону. З'ясувати у кого саме знаходився наказ господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.02р. №18/180 на виконанні та з яких підстав він не був виконаний. В залежності від встановленого вирішити питання щодо залучення до участі у справі Підрозділу примусового виконання рішенні відділу ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України (1798-12) , ст. ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 (v008p710-10) від 11.03. Вищий господарський суд України, Вищий господарський суд України