Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

прокуратури –Громадського С.О.;

ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" –Лазоренка А.В., Петрова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та касаційне подання першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ПАТ "АКБ "Київ", Державної податкової адміністрації в Київській області, Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції, Кагарлицької районної державної адміністрації на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. по справі № Б18/237-09 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" про визнання банкрутом, –

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 грудня 2009 р. порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" на підставі ст.ст. 7, 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Київської області від 27 січня 2010 р. припинено провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" на підставі ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. ухвалу скасовано, справу повернуло до господарського суду Київської області.

ПАТ "АКБ "Київ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. та залишити без змін ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2010р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

В касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі ПАТ "АКБ "Київ", Державної податкової адміністрації в Київській області, Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції, Кагарлицької районної державної адміністрації просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" порушено за заявою боржника на підставі ст. 7, 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Припиняючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" порушене за відсутності необхідним передумов для звернення із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство боржника в порядку п. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, за відсутності вимог кредиторів, які підлягають беззаперечному задоволенню та фактів, які свідчать про неможливість такого задоволення у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Київської області від 27 січня 2010 р. про припинення провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод", суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява боржника про банкрутство відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"та містить необхідні відомості.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають, оскільки прийняті без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин, що мають значення для розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені). В заяві боржника про порушення справи про банкрутство повинна бути зазначена сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом (2343-12) порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Відповідно до п.п. 4, 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"в підготовчому засіданні у справі про банкрутство суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з’ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, розміру вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність, наявність чи відсутність перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

В першу чергу всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви керівника боржника –голови правління ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" додано протокол засідання правління від 8 грудня 2009р., на якому вирішено звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство та план санації божника.

Відповідно до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство ВАТ "Кагарлицький цукровий завод", в плані санації боржника викладений аналіз платоспроможності підприємства, який підтверджує необхідність його фінансового оздоровлення шляхом застосування процедури санації.

Розглядаючи дану справу у підготовчому засіданні, суд першої інстанції належним чином не перевірив, в якому порядку звернувся до суду керівник ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство: за спеціальною процедурою в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"чи за загальною процедурою.

На вказані обставини також не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Тому колегія суддів вважає необхідним постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 27 січня 2010 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області в підготовчому засіданні.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційних скарг (подання) не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 ГПК України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" задовольнити частково.

Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ПАТ "АКБ "Київ", Державної податкової адміністрації в Київській області, Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції, Кагарлицької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 березня 2010 р. по справі № Б18/237-09 та ухвалу господарського суду Київської області від 27 січня 2010 р. скасувати.

Справу № Б18/237-09 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області в підготовчому засіданні.