855/182/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 30.06.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 133 ОСОБА_3 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 855/182/19 за позовом кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 133 ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,

І. Суть спору

25 червня 2019 року кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 133 ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 21 червня 2019 року № 1116 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України які балотуються у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" у частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 133 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його думку оскаржувана постанова ЦВК в частині реєстрації третьої особи - ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 133 є незаконною та такою, що дискримінує його виборчі права, створює перешкоди виборцям для вільного формування їх волі відносно позивача, як кандидата у народні депутати України та надає привілейовані умови реєстрації третій особі. Наведені обставини, на переконання позивача, є такими, що порушують принцип рівності кандидатів у народні депутати України у виборчому процесі, що, в свою чергу, не узгоджується з встановленими законодавством України гарантіями та є неприпустимим в умовах демократичного суспільства.

При цьому, позивач просить звернути увагу суду на те, що автобіографія кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 133 ОСОБА_4 не містить всіх обов`язкових відомостей, а саме про громадську роботу цього кандидата (у тому числі на виборних посадах). У зв`язку з цим, позивач вважає, що ЦВК повинна була відмовити особі у реєстрації його кандидатом у народні депутати України на тій підставі, що останнім не подано всіх визначених законодавством для реєстрації документів.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що третя особа не позбавлена права бути обраним, тому не можна заборонити їй балотуватися.

Також колегією суддів першої інстанції вказано, що відповідно до положень статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI недотримання кандидатом вимог законодавства щодо зазначення у документах, які подаються ним для реєстрації всіх необхідних даних, зокрема, в автобіографії про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах) є підставою для виправлення цих недоліків та при цьому, не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Водночас, суд зазначив, що у ході розгляду справи позивачем не доведено на якій підставі відповідно до вимог чинного законодавства відповідач зобов`язаний був відмовити третій особі у реєстрації його кандидатом.

ІІІ . Провадження в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову, зокрема, посилається на те, що під час судового розгляду справи представником позивача було оголошено суду перелік постанов ЦВК, які мають безпосереднє відношення до предмету справи, оскільки за аналогічних умов подання документів до ЦВК та допущення потенційними кандидатами у народні депутати України ідентичних помилок, у реєстрації їм було відмовлено. У зв`язку з цим, скаржнику є не зрозумілим, чому третій особі у цій справі - ОСОБА_4 Центральною виборчою комісією було дозволено допустити помилку в поданій ним автобіографії, й більш того - зареєстровано його кандидатом, що йде у розріз з положеннями чинного законодавства України й Роз`ясненнями, виданими самою Центральною виборчою комісією, затверджених Постановою ЦВК № 909 від 29 травня 2019 року, а також практикою прийняття не на користь інших кандидатів судами рішень із схожих обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, просив рішення суду залишити без змін.

IV. Фактичні обставини справи

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду встановлено, що 21 червня 2019 року ЦВК прийнято постанову № 1116 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року", якою зареєстровано кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних округах у порядку самовисування згідно додатків 1 -20.

У Додатку № 12 до оскаржуваної постанови ЦВК викладено перелік кандидатів у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Одеської області, а саме: в одномандатному виборчому окрузі № 133 зареєстровано 18 (станом на день прийняття постанови ЦВК) кандидатів, одними з яких є:

ОСОБА_4, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Херсоні, громадянин України, протягом останніх п`яти років проживає на території України, освіта загальна середня, тимчасово не працює, безпартійний, проживає у місті Херсоні, судимість відсутня, самовисування.

ОСОБА_3, народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Одесі, громадянин України, протягом останніх п`яти років проживає на території України, освіта вища, директор ТОВ "Д.І.М. - ГРУП", член ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "ДОВІРЯЙ ДІЛАМ", проживає в місті Одесі, судимість відсутня, самовисування.

Позивач, вважаючи, що вказане рішення у частині реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_4 є незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, як кандидата у народні депутати України у тому самому виборчому окрузі, звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Спеціальним законом, який регламентує основні засади, організацію та порядок проведення виборів народних депутатів України є Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ).

Відповідно до статті 3 Закону № 4061-VI усі кандидати у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Частиною першою та четвертою статті 9 Закону № 4061-VI передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV "Про Центральну виборчу комісію" (далі Закон №1932-IV (1932-15) ) комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об`єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону № 1932-IV комісія та її члени зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону №1932-ІУ (1932-15) право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону № 1932-IV комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону; 8) висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (317-19) .

Частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

VI. Позиція Верховного Суду

Спірним у справі є питання правомірності постанови ЦВК у частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 133 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень в частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 133 ОСОБА_4 є протиправним, оскільки дискримінує його ( ОСОБА_3 ) виборчі права, створює перешкоди виборцям для вільного формування їх волі відносно позивача, як кандидата у народні депутати України та надає привілейовані умови реєстрації вказаному кандидату ( ОСОБА_4 ).

Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права кожному громадянину належить право та можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні й забезпечують свободу волевиявлення виборців (пункт 3 статті 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року, Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у країнах-учасниках Співдружності Незалежних Держав від 7 жовтня 2002 року).

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Проте, у відповідності з пунктом 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Отож підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

Відповідно до положень статті 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п`ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Судами в межах справи та спірних правовідносин, не встановлено такі обмеження щодо реалізації виборчого права ОСОБА_4 (третя особа). Натомість статтею 3 Закону № 4061-VI встановлено рівність виборчого права. Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах депутатів на рівних засадах. Усі кандидати у народні депутати України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Частиною п`ятою статті 61 Закону № 4061-VI наведений також вичерпний перелік підстав для Центральної виборчої комісії щодо можливості прийняття рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати.

Жодної з наведених у законі підстав, позивачем не зазначалось ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.

З наведеного також вбачається, що заборона реєстрації кандидатів у народні депутати України з однаковими прізвищами та ім`ям в одному окрузі, а так саме скасування здійсненної реєстрації кандидата третьої особи чинним законодавством не встановлено та такої підстави для відмови у реєстрації приписами статті 60 Закону № 4061-VI не передбачено.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скориставшись своїм правом на оскарження постанови ЦВК позивач, не надав належних доказів того, що таке рішення порушує його особисті виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі як кандидата. Посилання, на те, що незаконна, на думку позивача, реєстрація кандидата у народні депутати України третьої особи порушує право позивача як кандидата, не є належними та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови ЦВК.

При цьому, доводи позивача засновані по суті на його хибних суб`єктивних враженнях щодо таких обставин, протиставлення себе відносно іншої особи у спірних правовідносинах щодо участі у виборчому процесі є безпідставним, та таким, що суперечить основним принципам рівності виборчого права та можливості права кожного, хто відповідає відповідним вимогам, брати участь у виборчому процесі.

Крім того, задоволення безпідставних позовних вимог про скасування рішення ЦВК про реєстрацію кандидатом в народні депутати особи може бути наслідком суттєвого обмеження конституційних прав такої особи, зокрема, права бути обраним до органів влади. У разі підтвердження в подальшому допустимими доказами недостовірності поданих кандидатом в народні депутати відомостей, настають правові наслідки, передбачені Законом України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) , зокрема, статтею 61 "Попередження та скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати".

Щодо посилання позивача на невідповідність поданих ОСОБА_4 документів для реєстрації його кандидатом у народні депутати України, а саме відсутності всіх обов`язкових відомостей у його автобіографії, Суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами по справі, що автобіографія третьої особи була подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Так, в автобіографії відсутня інформація про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).

Визначальним для вирішення даної справи є встановлення судом ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до ЦВК, з огляду на те, що позивач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі.

Пунктами першим, другим частини другої статті 55 Закону № 4061-VI встановлено, що ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема:

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити, окрім іншого наведеного в цій нормі, також про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах).

Відтак, оцінюючи вказаний недолік, з точки зору його істотності для цілей реєстрації кандидатом у народні депутати України в контексті доводів позивача, Суд зазначає, що у спірних правовідносин ЦВК не було встановлено обставин, які б свідчили, що третя особа зазначила у своїй автобіографії недостовірні відомості або ж приховав відомості, що мали значення для здійснення усвідомленого вибору.

Слід відзначити, що під неподаннями документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Водночас матеріали справи містять довідку із зазначенням переліку прийнятих документів, яка складена ЦВК від 18 червня 2019 року та містить відомості про подачу третьою особою автобіографії.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів третьої особи, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України ЦВК не встановила, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ЦВК були відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI, для відмови в реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не наведено жодної з обставин визначених частиною першою статті 60 Закону № 4061-VІ, яка б слугувала підставою для прийняття ЦВК протилежного рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених законом, для скасування рішення Центральної виборчої комісії в частині реєстрації кандидата у народні депутати України.

Наведенні апелянтом доводи з посиланням на практику прийняття не на користь інших кандидатів в народні депутати України постанов ЦВК та судами рішень за схожих обставин, а саме не зазначення в автобіографії даних про громадську роботу цього кандидата (у тому числі на виборних посадах) не є обумовленою правовою підставою передбаченою Законом № 4061-УІ (4061-17) для скасування спірної постанови в межах цієї справи, а також джерелом права, яке підлягає врахуванню судом при прийнятті судового рішення.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції не підтвердилися під час розгляду апеляційної скарги представника позивача адвоката Безродної Олександри Володимирівни на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року.

На підставі викладеного, апеляційний суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.