Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі № 3/278

за участю представників:

позивача: Карленко В.А., Мельников І.М.

відповідача: Тригубчик О.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі –"ТОВ") "Геолсервіс" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "НІКО" про стягнення 92 183,00 грн. заборгованості, 4 918,53 грн. пені та 720,10 грн. 3 % річних (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати виконаних позивачем згідно договору робіт, що є підставою для застосування норм ст. 625 ЦК України та ч. 2 ст. 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2010 р. (суддя Гассій О.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ "НІКО" заборгованість в сумі 92 183,00 грн., 4 918,53 грн. пені, 3 % річних в розмірі 720,10 грн. та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю заявлених позовних вимог та наявністю підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. (судді М’ясищев А.М., Величко Н.Л., Москальова І.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

постанова суду апеляційної інстанції мотивована порушенням порядку прийняття робіт, встановленого договором, та невідповідністю прийнятого місцевим господарським судом рішення нормам ст. 43 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими попередніми інстанціями судовими актами, ТОВ "Геолсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2010 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм ст. 882 ЦК України та неврахуванням норм ст. 530 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2008 р. між ТОВ "Геолсервіс" (виконавець) та ТОВ "НІКО" (замовник) укладено Договір № 87/1 (надалі –"Договір"), згідно п. 1.1. якого відповідач доручив, а позивач зобов’язався здійснити виконання комплексу робіт по влаштуванню конструктива підлоги матеріалами виконавця за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, б. 1, та передати виконані роботи замовнику по акту виконаних робіт.

Частина 1 статті 875 ЦК України визначила, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору ТОВ "Геолсервіс" здійснює роботи та постачає матеріали за специфікаціями до договору, що є невід’ємними його частинами, а ТОВ "НІКО" зобов’язується прийняти матеріали і виконані роботи, та оплатити їх на умовах цього договору.

Загальна ціна Договору визначена сторонами у п. 4.1. Договору в розмірі 457 795,42 грн. та збільшена до 563 621,02 грн. у відповідності до додаткових угод №№ 1 та 2, укладених у зв’язку зі збільшенням об’ємів робіт.

Згідно з п. 1.4. Договору погоджено, що ТОВ "Геолсервіс" здійснює постачання матеріалів протягом 30-ти календарних днів за умовами виконання замовником пункту 4.2. Договору. Останнім, в свою чергу, передбачено зобов’язання ТОВ "НІКО" провести протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору оплату 70 % вартості матеріалів та робіт згідно Договору, що складає 320 456,79 грн.

Остаточний розрахунок за матеріали та роботи визначається актом виконаних робіт, сплату по якому Замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту про прийняття всього обсягу виконаних робіт, або окремих етапів виконаних робіт "під ключ" (п. 4.3. Договору).

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України прийняття робіт за договором підряду оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судами встановлено, що на підтвердження виконання робіт за Договором сторонами без зауважень підписані акти приймання виконаних підрядних робіт № 2 форми КБ-2В за грудень 2008 року, за квітень та червень 2009 року на загальну суму 536 156,39 грн.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у відповідача заборгованості в сумі 92 183,00 грн., однак суд апеляційної інстанції послався на ненастання у відповідача зобов’язання із здійснення остаточного розрахунку.

Втім, на думку колегія суддів відсутні підстави визнати як висновок першої, так і апеляційної інстанції обґрунтованим.

Так, н ормами ст. 33 ГПК України визначено обов’язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказами у справі, згідно ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, розрахунки за Договором залишились поза увагою судів. Так, останніми не досліджено ані виконання сторонами п.п. 1.4., 4.2. Договору, ані здійснення відповідачем часткової оплати після підписання актів приймання робіт. Відповідно, колегія суддів дійшла висновку, що судами прийняті рішення без з’ясування на підставі первинних документів наявності у відповідача заборгованості саме в сумі 92 183,00 грн.

Враховуючи дане, не може бути визнаний як обґрунтований висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача пені саме в сумі 4 918,53 грн. та 3 % річних в сумі 720,10 грн.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на безпідставність обґрунтування відмови у позові судом апеляційної інстанції відсутністю у матеріалах справи довідок за формою КБ-3 за грудень 2008 року та за квітень і червень 2009 року, оскільки судом не зазначено, якими нормами законодавства або положеннями Договору передбачено наявність такої довідки. Оскільки судом не встановлено наявності зобов’язання у сторін по складенню зазначеної довідки, висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на нормах ст. 43 ГПК України.

Не ґрунтується на нормах законодавства та положеннях Договору і висновок суду апеляційної інстанції про порушення позивачем п.п. 3.1., 3.3. Договору та порядку приймання робіт, оскільки не спростовує встановленого судами обох інстанцій факту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, саме на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. (v008p710-10) у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: –визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв’язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолсервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р. у справі № 3/278 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. (v008p710-10) постанова касаційному оскарженню не підлягає.